Місто Рівне завжди славилося красивими парками, садами, скверами з багатою зеленню. Це вже сьогодні серед бетонних багатоповерхівок губиться невелика кількість дерев, яким пощастило залишитись цілими та які ще не дожили свого віку. Дуже багато колись улюблених місць відпочинку рівнян вже зникло, деякі перебувають у занедбаному стані. Побачити їх тепер можна лише на архівних фото, пише сайт rivnenchanka.info.
Вже не повернеш
Наприкінці XIX Рівне було найбільш упорядженим містом Волинської губернії. В той час були невеликі акуратні будинки з вдалим архітектурним розміщенням, сполучні шляхи, а також велика кількість скверів, парків, садів та передмість-фільварків.
Виявляється, у Рівному на місці сучасної Привокзальної площі розміщувався тополевий сквер з гіпсовими скульптурами.
Ще один сквер з ошатними деревами був біля Свято-Воскресенського собору. А в бік вулиці Пересопницької, ближче переїзду (за Польщі там розташовувався автовокзал), була красива доглянута територія з розбитими алеями, вздовж яких стояли лавки, був басейн та багато клумб з квітами.
Частина парків були не доступними для мешканців міста, адже це була власність знаті. Так було з парком на території фільварку князів Любомирських на Гірці та грабовим лісом (у колишнього власника міста князя Станіслава Любомирського там було місце для полювання).
Аби провести якісь заходи, керівництво міста запитувало у власника дозволу на їх проведення.
Згодом на місці Грабника (так називається нині територія колишнього грабового лісу князя Любомирського) розмістили кладовище, побудували житлові будинки. А вже за часів радянської влади на території колишнього лісу було збудовано Рівненський Міський палац дітей та молоді й Рівненську дитячу музичну школу №2.
На спацер
Ще одним улюбленим місцем рівнян був квартал між сучасними вулицями Драгоманова, Соборної, Чорновола та 16 Липня.
В офіційних документах його назва була – спацеровий сад “Сєлянка”. Спацеровий – іншими словами – прогулянковий. А “Сєлянка” (Sielankа) в перекладі з польської – пастораль.
Про це місце знають хіба що старожили Рівного, адже своє існування сад припинив ще у далекому 1925 році.
Без перебільшення, на початку XX століття спацеровий сад “Сєлянка” був найбільш відвідуваним місцем. Панянки з кавалерами любили прогулюватися вздовж затишних вулиць, на яких до того ж розташовувались модні на той час ресторани та інші заклади відпочинку.
Нехороша слава
На вулиці Шосовій, з часом вона мала назву Третього Мая, розташовувався ресторан «Варшава», який у двадцяті роки набув нехорошої слави.
В Державному архіві Рівненської області зберігаються документи (приписи, рапорти) поліції від 1923 року, в яких міститься інформація про те, що біля ресторану “Варшава” збираються легковажні шукачі любовних пригод.
В одному з документів зазначалося, що підігріті алкоголем артистки без запрошень підходять до гостей, сідають їм на коліна та співають непристойних пісень.
Представники поліції навіть вказували власникам, що їх ресторан перетворився з престижного закладу на звичайну забігайлівку.
Поряд з тим, як зазначалося у пресі тих часів, ресторан “Варшава” влаштовував досить добропристойний відпочинок у прогулянковому саду “Сєлянка”.
В тридцятих роках, коли спацеровий сад припинив своє існування, на його місці почали зводити будинки, розбивши його на три вулиці – Селянка I, Селянка II, Селянка III.
Сам Піддубний
У двадцятих роках спацеровий сад “Сєлянка” був досить модним місцем відпочинку містян. На території саду був літній ресторан-кабаре та відкрита сцена. Саме тому всі розважальні заходи відбувалися в літню пору.
Літня театральна сцена в саду “Сєлянка” з’явилася з метою привернення уваги якомога більшої кількості відвідувачів.
Організатори щодня проводили різноманітні заходи: показ легких комедій, номерів жанру кабаре, проводили чемпіонати з чоловічої та жіночої боротьби.
Так, в місцевій газеті за липень 1924 року було анонсовано проведення місцевою Волинсько-Пожежною організацією в саду “Сєлянка” заходу, з метою збільшення своїх статків. Як зазначали газетярі, під час заходу вручали премії в таких номінаціях:
- жіноча краса;
- найбільш витончений капелюшок;
- мініатюрна дамська ніжка;
- найбільший живіт.
Під час святкування грав струнний та духовий оркестри. А після закінчення заходу – влаштували танці.
До Рівного приїжджало багато артистів з Польщі, Литви, Росії, які виступали на сцені спацерового саду.
Улюбленцем рівненської публіки, послухати якого завжди приходили рівняни в “Сєлянку”, був Макс Бочковський – артист розмовного жанру, конферансьє.
А коли до Рівного приїжджав відомий на весь світ український спортсмен-борець Іван Піддубний, то в спацеровому саду “Сєлянка” не було де яблуку впасти, адже всі хотіли побачити спортсмена. Місцева преса писала, що Іван Піддубний демонстрував свою силу, коли підіймав зубами крісло, на якому сиділа людина, жонглював гирями та жував скло, що найбільше привернуло увагу публіки.
Як свідчать газетні статті, в спацеровому саду “Сєлянка” часто проводились благодійні заходи. Так, в газеті “Волинське слово” писали про проведення великої лотереї на користь Товариства польського Червоного Хреста. Також в газеті згадується про захід, організований з метою збору коштів для єврейського спортивного товариства «Хасмонея».
Про рівень публіки, що відвідували заходи, організовані в «Сєлянка», свідчить публікація в газеті «Волинське слово» від 14 серпня 1923 року. Так, під час заходу зі збору коштів єврейському спортивному товариству «Хасмонея», один з відвідувачів голосно лаявся та скандалив, чим заважав іншим слухати музику. Звернувшись до адміністратора з проханням щось з цим зробити, учасники товариства «Хасмонея» у відповідь почули, що цей чоловік невихований, тому на нього не потрібно звертати увагу.
Важкі часи
У двадцяті роки в місті Рівному не було багато міських зон відпочинку для мешканців, тому місцева влада мала намір викупити спацеровий сад «Сєлянка» у їх власників. Про це згадує місцева преса того часу. Проте в бюджеті не було закладено коштів, необхідних на покупку.
З кожним роком сад «Сєлянка» відвідувало все менше й менше глядачів. Через нецікавий репертуар доходи власників саду значно зменшилися.
До того ж 29 червня 1925 року для масових відвідувань та гулянь було відкрито парк-сад у маєтку князів Любомирських на Гірці, який князь Любомирський передав у користування місту. Тут мешканці міста мали можливість слухати музику, переглядати кінематографічні картини. Відкриттю парку сприяв Комітет Ліги Повітряної оборони Польщі.
В газеті «Волинське слово» від 25 липня 1925 року, де йшла мова про відкриття парку на Гірці, згадувалось також, що спацеровий сад «Сєлянка» остаточно припинив своє існування. Вже неможливо було назвати садом невеликий клаптик ділянки, що залишився після розпродажу “Сєлянки”, який до того ж був у занедбаному стані.
Місцевій владі так і не вдалося знайти кошти на викуп території колишнього саду “Сєлянка” для облаштування міського парку.
На тому місці, де колись був спацеровий сад, нині розташовані будинки, серед яких є й досить давні споруди. А про “Сєлянку” є згадка лише в архівах.