Кожне українське місто має свою неповторну історію, але є дещо спільне людей усіх епох: любов до свята. У давньому Рівному сезон балів і святкувань був не менш очікуваним, ніж жнива або Великдень. Достеменно невідомо, хто саме започаткував традицію проводити різдвяно-новорічні корпоративи у Рівному, але те, що містяни дуже любили такі події, підтверджують архівні джерела та спогади старожилів, пише rivnenchanka.info. Для чарівних панянок бали у замку Любомирських були приводом “вигуляти” розкішні вбрання, а для чоловіків – дізнатися останні новини та поспілкуватися. Якими ж були рівненські бали багато років тому?
Якими були святкування у різних верств населення
У давнину Новий Рік вважався святом для заможних, а бідні у переважній більшості святкували Різдво. Проте для кожного, незалежно від фінансового становища, головним залишалося дочекатися першої Різдвяної зірки у родинному колі. На Новий Рік було прийнято завітати у гості до родичів та друзів. Сезон корпоративів у Рівному починався після 25-го грудня.
До рівненського повітового староства ще задовго до свят надходило безліч прохань надати дозвіл на проведення балів-маскарадів. Найгучніші вечірки того часу влаштовували місцеві чиновники та посадовці, представники інтелігенції, до складу якої входили лікарі, адвокати, інженери, науковці. Цей період був святом не лише для рівнян, але й для газетярів, адже після балу можна було отримати купу актуальних тем для публікацій. Похизуватися новим убранням і коштовностями, поласувати смаколиками, попліткувати та потанцювати — усе це було причиною, чому відвідувачі чекали балів з таким нетерпінням.
Тодішні підприємці не пропускали можливості заробити більше грошей у зв’язку з сезоном корпоративів і заманювали покупців наймоднішими речами з Європи, а продуктові крамниці вражали величезним асортиментом смаколиків, які могли б сподобатися найвибагливішим гурманам. Репортери газети “Ехо Ровенське” писали, що тривалі святкові застілля є тягарем для шлунків рівнян.
Долучалися до загальної феєрії й власники магазинів, перукарень, фотоательє, кав’ярень та ресторанів. Вони прикрашали свої заклади святковими гірляндами, хоч і місто довкола потопало в темряві. Освітлення гасових ліхтарів вистачало лише на центр Рівного. Лише у 1920-х роках завдяки міській електростанції на вулицях Рівного де-не-де почала з’являтися святкова ілюмінація.
Вечірки у замку Любомирських
Старе Рівне хоч і не знало, що таке будинки культури, але місць, де можна було себе показати та на людей подивитися, вистачало. Центром культурного життя Рівного був замок Любомирських, який розташовувався на території відомого усім містянам парку “Лебединка”. Хоч на початку ХХ століття ця споруда втратила свою колишню велич, ошатні зали на першому поверсі були цілком придатні для балів, виставок, творчих вечорів та театральних вистав. Замок Любомирських приймав гостей до 1927 року, поки пожежа остаточно не зруйнувала історичну будівлю. У 30-ті роки князі Любомирські здали в оренду свій палацик на “Гірці” і з того часу бали відбувалися там.
Рівненські бали-маскаради збирали благородну публіку, і щоразу це були надзвичайно яскраві, розкішні вечірки. З архівних документів, датованих 1911 роком дізнаємося, що дворяни Рівного влаштовували новорічно-різдвяні бали в Благородному зібранні, приміщення якого не збереглося. Бідніші рівняни інколи запрошували гостей на вечірки у власні оселі, а також збиралися в будинку очільника дворянства Рівненського повіту Дмитра Федоровича Андро. Цей будинок зберігся майже в первісному вигляді на вулиці Словацького, 7, і є історичною пам’яткою нашого міста.
Для дітей також влаштовувалися свята Рівненським православним благодійним товариством. Зазвичай їх організовували у залах російської гімназії. Під час таких благодійних вечірок дружини заможних представників інтелігенції влаштовували розпродажі, на яких продавали ласощі ручної роботи. Виручені кошти йшли на добрі справи.
Найбажанішими гостями на будь-якому балу були офіцери. Вони були завидними нареченими, з якими хотіла познайомитись майже кожна вільна панянка. Дівчат без кавалерів на бал супроводжували старші жінки. Незважаючи на те, що на початку ХХ століття Рівне було маленьким провінційним містечком, місць для балів тут вистачало, і усі вони відбувалися з неймовірним розмахом. Місцева преса не втрачала нагоди відвідати ці заходи, щоб потім яскраво описати кожну деталь – від переліку гостей до опису коштовностей і тканин, з яких пошито сукні дам.
Розваги за допомогою технологій
На рівненських новорічних балах були не лише танці, музика, флірт та смачна їжа, а ще й інтелектуальні розваги. Новинка тогочасної техніки – біоскоп, що був чимось середнім між кінострічкою та діафільмом, зацікавлював і дорослих, і дітей. Їх у місті було три: електробіоскоп Берндта, біоскопи Бліндера та “Новий Світ”.
На новорічні вистави запрошував і місцевий цирк, який розташовувався у стаціонарній круглій дерев’яній будівлі на вулиці Замковій.
Про те, чи прикрашала рівненські вулиці на новорічні свята ялинка, достеменно невідомо. Однак веселощі народних гулянь лунали до самого ранку.