З серпня 1919 року місто Рівне опинилося під владою Польщі. Територія Рівненщини була розділена та входила до складу Поліського і Волинського воєводств Польщі. Місто Рівне входило до Рівненського повіту Волинського воєводства.
Території західної частини України польська влада називала “східними кресами”. Польською мовою слово “kres” означає край, границя, кінець. Тобто “східні креси” – це території, які були розташовані на краю.
З приходом польської влади устрій життя містян змінився. В побуті та офіційній сфері вводилася обовʼязкова польська мова, як і польські звичаї та традиції, пише сайт rivnenchanka.info.
Свято, яке люблять усі
В час перебування Рівненщини у складі Другої Речі Посполитої з 1919 по 1939 роки, найулюбленішими серед мешканців Рівного були новорічно-різдвяні свята. Від малого до великого, заможні та бідні – усі чекали їх з нетерпінням!
Варто зазначити, що відзначали свята як за юліанським, так і за григоріанським календарями, адже Рівне було поліетнічним містом, де проживали українці, поляки, євреї, німці, чехи, росіяни. Зважаючи на це, святкування розпочиналися з грудня, коли за юліанським календарем святкували Різдво, а закінчувалися у січні святом Богоявлення або Водохреща.
У міжвоєнний період на території України, що була під радянською владою, святкування різдвяно-новорічних свят були під забороною. Але ж українські традиції не викорінити, тому в родинному колі, особливо в сільській місцевості, Різдво все ж святкували, не афішуючи це на загал.
А вже з 1936 року радянська влада дозволила святкувати Новий рік. Це свято стало одразу дуже популярним. Разом з тим, про Різдво навіть згадувати було заборонено, не те, що святкувати.
Коли у Рівному зʼявилась ялинка
В архівних документах є згадки про те, що Новий рік на Рівненщині почали святкували ще до революції. Започаткували таку традицію німецькі колоністи, які за наказом Катерини II були розселені чи не по всій території колишньої Російської імперії.
Багато німців проживало і на території сучасної Рівненщини. Саме від них пішла традиція ставити й прикрашати ялинки. Щороку на Різдво німецька громада Рівного таку ялинку ставила біля Лютеранської кірхи, що розташовувалася на сучасній вулиці Героїв поліції. На жаль, до наших часів церква не збереглась. На її місці збудовано багатоповерхівку, де розміщено меморіальну дошку з інформацією про колишню коли ірху.
Від Різдва до Сильвестра
Отже, святкування починалися ще в грудні, а закінчувалися наприкінці січня.
Хоча жителі Рівного були різних національностей, втім поважали традиції один одного. В архівних документах є згадки про те, що українці вчили польські колядки та ходили колядувати до поляків, натомість поляки вчили українські різдвяні піснеспіви.
Як в українських, так і в польських родинах шанували святого Миколая, який приходив у кожну родину та приносив діткам подарунки. Про Діда Мороза рівненські дітлахи дізналися вже в радянський період.
Рівняни готувалися до Різдва та Нового року заздалегідь, про що свідчить тогочасна рівненська преса.
Газети майоріли рекламами щодо продажу ялинок, різноманітних подарунків, ялинкових прикрас, запрошень відомих ресторанів на святкування Нового року та Різдва. Розміщували тут також привітання зі святами від місцевої влади, керівників великих підприємств, журналістів.
Саме на рекламі в цей час дуже добре заробляли газетярі.
Польське населення Рівного Різдво вважало сімейним святом, яке відзначали у родинному колі. А вже новорічні святкування починалися з 31 грудня, коли поляки відзначали День святого Сильвестра.
Відомий у Рівному ресторан «Новий світ», який розташовувався на теперішній вулиці Поштовій, запрошував на святкування «Сильвестра» до себе, пропонуючи відвідувачам скуштувати вишукані страви, переглянути виступ відомих артистів кабаре.
Благодійні заходи
В передріздвяний та передноворічний період на вулицях Рівного завжди влаштовували ярмарки, де продавали готові страви, книги, парфуми, власноруч виготовлені іграшки. Кошти, отримані на ярмарку, спрямовували на благодійні цілі: учням рівненських шкіл з бідних родин, безробітним, людям, які були на утриманні в будинках для літніх осіб.
Так само віддавали на благодійність кошти, що були зібрані під час проведення новорічних балів-маскарадів, карнавалів.
До проведення таких дійств дружини заможних рівнян, чиновників міста та дружини військових, інших містян готувалися заздалегідь, адже це була можливість показати себе в незвичних, небуденних образах.
У двадцяті роки досить популярними були костюми східних красунь.
Після проведення таких заходів, ще довго в місті пліткували, хто в чому прийшов на свято та чи личило це йому.
Які були новорічні іграшки сто років тому
З тогочасних газет можна дізнатися, якими іграшками рівняни прикрашали ялинки. Одна з газет розмістила рекламу щодо придбання набору іграшок, до складу якого входила 161 одиниця. У складі набору були: гірлянди, різноманітні скляні іграшки, срібні та золоті зірочки, свічники, бенгальські вогники, ліхтарики, вогники, свічки, срібні та золоті ампули, 21 один вид янголів та рефлектор на верхівку ялинки. А ще кожен покупець, який придбав такий набір, отримував у подарунок збірник колядок.
Ще з газет відомо, що рівнян на новорічні вистави до себе запрошував рівненський цирк. До речі, цирк у Рівному мав стаціонарне приміщення, яке розташовувалося на теперішній вулиці Замковій. У зимовий період приміщення цирку опалювались, тому туди залюбки ходили з дітлахами.
Що дарували один одному
Як свідчать рекламні оголошення в газетах міжвоєнного періоду, на свята рівняни дарували одне одному переважно практичні подарунки.
Так, одна з рівненських газет містила рекламу пантофлів теплих жіночих, чоловічих калош, снігівців, дощовиків, набору жіночих панчіх у спеціальному пакуванні, набору чоловічих шкарпеток.
Ще одна реклама пропонувала для всієї родини домашні папучі (тепле домашнє взуття).
Були й дорожчі подарунки – грамофони, під музику яких пропонували відсвяткувати Новий рік.
Багато рекламних оголошень в газетах стосувалися придбання солодощів.
Примітно, що в тогочасній пресі закликали містян віддавати перевагу вітчизняним виробникам та не купувати закордонних товарів.
Крім рекламних оголошень, були також статті з підсумками року, що минає, та планами на новий календарний рік.
Попри те, що був складний період, адже тільки закінчилася Перша світова війна, люди все ж намагалися влаштувати для себе та родини свято. На новий одяг, подарунки та продукти до святкового столу доводилося заощаджувати кошти.
Про те, що не всі рівняни могли собі дозволити святкування, свідчать чимало оголошень у пресі стосовно видання кредитів, векселів.
Офіційне святкування
В пресі завжди розміщували офіційні привітання від керівництва міста. А ще повітовим старостою (сьогодні цю посаду можна прирівняти до голови облдержадміністрації) була започаткована одна цікава традиція. Після святкового новорічного богослужіння триста представників з-поміж військових, членів громадських організацій, промисловців та інших представників громади, збиралися на офіційному заході у повітового старости, щоб підготувати письмове привітання польському президенту і членам уряду. Такий спільний вітальний лист підписували, та через волинського воєводу відправляли у Варшаву. На заході у повітового старости під час цього процесу звучав оркестр і гостей пригощали шампанським.
Центральна та столична польська преса на своїх шпальтах розміщувала такі вітальні листи. Так, наприкінці тридцятих років про маленьке місто на «східних кресах» дізналися у всій Польщі.