Дитяча істерика може початися будь-де і в будь-яку мить. В такий момент мами дивуються, як дитина може так голосно та довго кричати. Тож як в даній ситуації діяти матусям? Цінними порадами поділилася рівненська психологиня Катерина Габрієль. Вона також розповіла про причини істерики у дітей. Найголовніше, що радить психологиня в моменти істерики у дітей – дотримуватись спокою батькам, а далі діяти за алгоритмом, пише rivnenchanka.info. Дотримуючись його, мама буде спокійна та впевнена, а похід в магазин чи на дитячий майданчик не завершиться істерикою.
Істерика – поширена поведінка серед дітей
Спонтанні істерики притаманні для дітей віком від 1,5 до 4 років. Часто дитячі істерики стаються в людному місці: на дитячому майданчику, в кав’ярні, в магазині. Дитина починає нестримно плакати, кричати та просити батьків, щось для неї купити чи зробити.
Така поведінка змушує батьків малечі відчувати неабиякий стрес, а ще розгубленість, роздратування та злість. Частенько батьки піддаються дитячим істерикам та виконують забаганку малюка, особливо якщо дитина почала істерити в публічному місці.
Виконати забаганку дитини, коли та в істериці – не завжди правильне рішення. Адже такі ситуації можуть повторюватися знову й знову. Як же тоді бути, коли малеча в істериці?
Поради від рівненської психологині Катерини Габрієль
Тож, фахові поради для рівненських матусь озвучила в етері YouTube-каналу «Суспільне Рівне» психологиня з Рівного Катерина Габрієль. В першу чергу психологиня наголошує на тому, що у віці 1-4 років дитина ще не може контролювати свої емоції так, як це роблять дорослі. Пояснюється це нейрофізіологічними процесами – кора головного мозку у людини дозріває до 20-25 років. Тобто, у 30 років значно легше контролювати прояв своїх емоцій, аніж в 3 роки. Тому ми не можемо вимагати у малечі просто припинити плакати.
За словами психологині, коли дитина плаче, це означає, що в конкретно в цей момент її «затопила» якась емоція. Дитині складно справлятися з реальністю, яка з нею відбувається. Дитина плаче, бо, наприклад, мама не купила морозива чи машинку, або не захотіла вести на гойдалку чи продовжувати гуляти. Значить ця подія в житті дитини на даний момент є надзвичайно важливою, говорить психологиня.
Завдання батьків, зазначає пані Катерина, підтримати дитину, розділити емоцію разом. В першу чергу, потрібно заспокоїти дитину, хоч це в момент дитячої істерики завдання не з легких. Тому, що всі батьківські повчання, всі прохання заспокоїтись – це все проходить повз вуха дитини.
В момент істерики дитини надзвичайно важливим є емоційний стан батьків, зазначає Катерина Габрієль. Тому, якщо мама і тато роздратовані – навряд чи дитина заспокоїться. Психологиня радить в першу чергу заспокоїтись батькам, а тоді починати діяти.
Пані Катерина радить встановити з дитиною емоційний та тілесний контакт – взяти за руку, поплескати по плечу, сказати: «давай, заспокоїмось» і разом зробити вдих та видих.
Якщо ж дитина повертається до свого прохання, наприклад, купити морозиво, психологиня радить батькам спокійним тоном говорити дитині: «Ні, сьогодні морозива не буде». Якщо дитина починає з вами торгуватися, просто спокійним тоном продовжуєте їй говорити «ні, морозива не буде», «малюк, я розумію твої почуття, твої емоції, але вибач, морозива не буде».
За словами фахівчині, ніякі аргументи не варто наводити, адже дитина буде продовжувати з вами сперечатися. М’яке, але стійке «ні», спокій батьків – запорука майбутнього спокою дитини. Лише після цього мама або тато можуть поговорити з дитиною.
Отже, головне правило для матусь та татусів – бути спокійними в першу чергу самим, а потім заспокоїти малюка, дотримуючись вищезгаданих правил і тоді спокійно говорити з дитиною.
Психологиня Катерина Габрієль запевняє, що, підростаючи, дитина навчиться керувати своїми емоціями. Але навчати дитину, встановлювати рамки допустимого – це головне завдання батьків.
