Символ національної ідентичності: які вишиванки носили рівняни сто років тому

Простий одяг та данина моді або ж духовний оберіг і символ національної ідентичності. Думки рівнян різняться, але переважна їх більшість схиляються до другого варіанту. Цікаво, чому містяни одягали вишиті сорочки і якими були рівненські вишиванки в минулому столітті, спробували розібратися журналісти “rivnenchanka.info“. 

Як правило, Україна, і звісно ж Рівне, “вбирається” у вишиванки в середині травня (на День вишиванки) та в серпні – на День Незалежності. Звісно ж, сучасні вишиті сукні, сорочки суттєво відрізняються кроєм, орнаментом, технікою виконання від тих, які рівняни одягали сто років тому, разом вони створюють повноцінний тандем поколінь, який не дає забути про коріння роду. Код нації, душа народу – так ще називають вишиванку. Кажуть, що її візерунки володіють магічними силами. 

Які вишиванки носили рівняни (XX століття, дорадянські та післявоєнні роки) 

(Здолбунів, фотоательє, 1914 рік)

Вишитий одяг, який носили мешканці Рівного та Рівненського повіту у XX столітті, дорадянські та післявоєнні роки трохи відрізнялися від вишиванок Полісся. Мабуть, ці зміни були зумовлені пануванням, спершу, російської імперії, а згодом – Польщі. У місцевому національному вбранні можна було побачити мотиви ідентичного одягу вищезгаданих країн. Візьмемо, наприклад, традиційну польську вишивку. Якщо в ній переважали елементарні геометричні, чіткі орнаменти червоного кольору з додаванням синього на біло-сірому льняному полотні, то у вишитому одязі рівнян та мешканців навколишніх сіл – квіткові візерунки, які стали популярними саме на початку ХХ століття. Цікавим був і крій сорочок. Переважно, вони були з комірками, що українські етнографи вважають не притаманним для української вишиванки. Також наші прабабусі любили одягати вишиті та розшиті мереживом фартухи. 

(Святкове дівоче вбрання, Березнівщина, 1920-і рр.)
(Дівчата з Рівненщини)

У період Речі Посполитої, яка здається не дуже була прихильна до різних проявів української національності, вишиванки були замість шкільної форми. Одягали їх і вчителі. В школах часто організовували виставки робіт місцевих майстринь. 

(Діти в українських строях, 1930-і рр.)
(Початкова школа, Басів Кут, 1931)
(Школа на Рівненщині, 1946 рік)

На Торгах Волинських, які влаштовували щороку, зазвичай відбувалися етнографічні свята. Там показували національний одяг, виступали аматорські творчі колективи, можна було купити вироби вишивальниць. Останні, особливо користувалися попитом серед іноземців. 

(Фотосалон Гаско, поч. ХХ ст.)

На Рівненщині, й у Рівному зокрема, носили вишиванки і в післявоєнний період аж до 1960-х років. Вишиті роботи в якості оберегів рівненські репресовані патріоти брали з собою у сибірські заслання. Проте, і це нікого не дивує, радянська пропаганда крок за кроком поширювала зовсім інші цінності, і вишиванка невдовзі зникла зі звичного буденного і святкового гардеробу рівнян. 

Також за її носіння легко могли звинуватити у буржуазному націоналізмі. Але рівняни не корилися і потайки зберігали код нації, як найцінніший скарб. 

Щоб там не було, споконвіку вишиванка була сакральним предметом. Її одягали, коли хотілося сміятися, і коли сльози лилися рікою. Її одягали і на свята, і в часи смутку. Найкраща вишиванка зберігалася для урочистих подій. Прадавні легенди кажуть, що вишитий одяг оберігав його власника та всю родину від усього лихого. У різнокольорових візерунках наші пращури зашифровували гарну долю, щастя, кохання, багатство тощо. Матері власноруч вишивали дітям сорочки, щоб їхнє майбутнє не знало темряви і турбот. Вишивальниці наслідували орнаменти із бабусиних скринь, влаштовуючи змагання – хто ж справить собі кращу вишиванку. А потім демонстрували їх у всій красі під час храмових свят. Також, якщо дівчина власноруч вишивала собі сорочку чи сукню, то вона вважалася надзвичайно працьовитою. За такою молодицею парубки шикувалися в чергу аби взяти її до шлюбу. І звісно, ж у вишиваному одязі часто фотографувалися на згадку.

.,.,.,.