Доля Чорної Княгині з Острога цікавить багатьох письменників, поетів. Про Гальшку Острозьку написано чимало віршів, поем та повістей. Її образ за популярністю в літературі поступається хіба що образу знаменитої Роксолани. Навіть тогочасні історики писали, що «доля вилила на Гальшку повну чашу скорботи, не було у цієї жінки ні хвилини щастя». Нещасливі шлюби, підлі інтриги родичів, в яких вона була безвольною іграшкою та самотність – такою була доля відомої уродженки Рівненщини, княгині, найбагатшої з роду Острозьких та в першу чергу жінки, пише rivnenchanka.info.
Дитячі роки Гальшки Острозької
Батьком Гальшки був князь Ілля Острозький – старший син князя Костянтина Острозького від його першого шлюбу з княжною Тетяною (Анною) Гольшанською. Від другого шлюбу з князівною Олександрою Семенівною Слуцькою у Костянтина Острозького народився син Василь – молодший брат Іллі.
Князь Ілля був у хороших стосунках зі спадкоємцем престолу Сигізмундом II Августом і перебував при королівському дворі. Прихильним до князя Іллі був і король Сигізмунд I Старий – король польський і великий князь литовський. Сигізмунд I Старий настільки добре відносився до молодого княжича Іллі, що підібрав йому якнайкращу наречену, першу з красунь двору – Беату Костелецьку.
Беата належала до одного з найзаможніших та найвпливовіших родів Польського Королівства. Однак дослідники стверджують, що Беата мала значно вищий статут – вона була донькою самого Сигізмунда I Старого, щоправда позашлюбною, від довголітнього зв’язку з Катажиною Тельничанкою.
Отож, Ілля Острозький та Беата Костелецька побрались 3 вересня 1538 року. Новоспечене подружжя від’їхало у свої волинські володіння. Красуня Беата та молодий волинський князь були закохані один в одного, здавалося, щасливе спільне життя лише починається.
Однак через півроку після одруження, у 1539 році молодий і дужий князь Ілля раптово помирає. Ходили чутки, що його отруїли, однак чи справді це так, сказати важко. Беата поховала чоловіка, будучи при надії.
В цьому ж 1539 році, 19 червня на світ з’являється донька князя Іллі та Беати – Єлизавета Катерина. В історію княгиня увійшла під іменем Гальшка – по ланцюжку змін Ельжбета-Альжбета-Альшбета її ім’я перетворилось на Гальшку.
Щойно народившись Гальшка стала неймовірно багатою – маленька князівна стала власницею не лише замків та маєтків, а й містечок та сіл. Адже перед смертю князь Ілля встиг заповісти свої величезні володіння дружині та ще ненародженій донечці. Крім цього він князь Ілля попросив короля Сигізмунда II Августа та його матір – Бону Сфорцу стати опікунами для ще ненародженої дитини. А дружину Беату та брата Василя Острозького закликав жити у згоді.
Тож ранні роки дитинства Гальшка провела під опікою матері. Як тільки найбагатша спадкоємиця Речі Посполитої підросла, до маєтку Острозьких почали звідусіль їхати юнаки зі знатних магнатських родів. Кожен хотів добитися прихильності юної княгині Гальшки Острозькою. Сучасники говорили, що юна князівна була неймовірно вродливою – її називали найкрасивішою жінкою XVI століття. Існує напівісторична легенда, що в Гальшку був закоханий козацький ватажок Дмитро Вишневецький (Байда). Глибокі почуття до острозької князівни змусили його на все життя залишитись безженним.
Ранній шлюб Гальшки з князем Дмитром Сангушком
Коли Гальшці ще не було й 14-ти років сімейним станом дівчини зацікавився її дядько – князь Василь-Костянтин Острозький. Стосунки між матір’ю Гальшки та її дядьком значно зіпсувались, адже Василь Острозький почав проявляти амбіції глави сімейства. А Гальшу хотів віддати заміж за вигідного для себе кандидата.
На горизонті з’явився князь Дмитро Сангушко – староста канівський та черкаський, героїчний захисник Житомира від татар, чоловік освічений та з гарними манерами. Начебто і Беата, і Гальшка були прихильними до князя Дмитра Сангушка. Але Беата не поспішала видавати свою доньку заміж – надто та була ще юною.
Сангушкові не подобалось те, що матір Гальшки зволікала зі сватанням і звернувся до дядька багатої князівни – князя Василя-Костянтина Острозького. Напевно, Дмитро зробив щедрі обіцянки майнового характеру князю Острозькому, бо той у відповідь швидко пообіцяв йому руку своєї племінниці.
Дмитро Сангушко разом з князем Василем-Костянтином Острозьким та загоном озброєних людей вирушили до Острозького замку, де жили Беата та Гальшка. Прибувши до замку, люди Сангушка обеззброїли охорону маєтку – Василь-Констянтин Острозький тріумфально вступив у власний родовий замок, яким уже давно мріяв оволодіти.
А далі все відбувалось, наче в сюжеті фільму. Матір Гальшки Беату закрили в одній із кімнат палацу, аби вона не перешкоджала поспішному вінчанню Гальшки з Сангушком. Обвінчали пару в замковій каплиці. Перелякана дівчина не могла вимовити жодного слова – замість неї слова згоди промовив її дядько Василь-Костянтин Острозький.
Одна з легенд говорить, що коли настав момент обміну обручками, здійнявся дуже сильний вітер. В каплиці погасли всі свічки та лампадки, все тряслось та тріщало, задзвонили розколихані вітром церковні дзвони, стало моторошно й страшно. Священик, який вінчав пару, прошепотів князеві Острозькому, що сам Бог проти цього шлюбу. На що той відповів: «не природа тобі платить гроші, а я, продовжуй».
Сама ж Гальшка, яку ніхто, звісно, не питав, хоча вона виходити заміж чи ні, не відчувала неприязні до свого новоспеченого чоловіка. Легенди також говорять, що Сангушко щиро кохав Гальшку – він був засліплений красою юної княгині. Відразу ж після вінчання Сангушко перевіз Гальшку до Канева.
Можливо, у Гальшки і Дмитра склалося б сімейне життя, хто знає. Але подальші події перетворили життя Гальшки на справжню драму.
Примусовий шлюб з Лукашом Гуркою
Княгиня Беата не могла змиритись з тим, що її єдину доньку віддали заміж без її дозволу. Жінка вирішила їхати до короля Сигізмунда II Августа. З криком і риданнями Беата просила короля аби той допоміг повернути їй доньку та покарав ненависного зятя. Король спочатку не хотів ставати учасником цих драматичних перипетій, однак таки призначив суд, який мав довести законність або визнати незаконність шлюбу Гальшки та Дмитра. Сам Сангушко на суд не з’явився, а його адвокати марно намагались доводити, що шлюб пари є законним і за згодою обох сторін.
В підсумку король виголосив вирок – засудити Сангушка до страти. Дмитрові Сангушкові пообіцяли зберегти життя за умовою, якщо той розлучиться з Гальшкою і поверне її матері.
Однак Сангушко твердо вирішив зберегти свій шлюб з Гальшкою. Разом з юною княгинею він втікає до Чехії. Тим часом Беата згуртувала цілий загін на чолі з калівським воєводою Мартином Зборовським, який відправився на пошуки Сангушка. До Зборовського приєднались брати Гурки та родичі Беати. Цікаво, що всі ці люди плекали свої плани на Гальшку – кожен з них конкурував за право стати чоловіком князівни.
В підсумку озброєний загін знаходить князя Сангушка та жорстоко вбиває його. Марно Гальшка благала кривдників відпустити її чоловіка та помилувати. Після страти Сангушка нещасна княгиня опиняється в руках вбивць свого чоловіка. Але не надовго – Гальшку повернув Сигізмунд II Август.
У короля визріли свої плани на подальше майбутнє молодої княгині – він хотів віддати Гальшку заміж за Луку (Лукаша) Гурка. Чоловік був представником одного з найвпливовіших магнатських родів Великопольщі, владним і непоступливим тираном. Лукаш Гурка був на 35 років старшим Гальшки.
Гальшку обманом віддають заміж за Лукаша Гурка. Дівчині повідомили, буцімто її матір, дала дозвіл на цей шлюб. Однак згодом Гальшка дізнається про обман та заявляє, що не збирається визнавати Луку Гурка своїм чоловіком. Разом з матір’ю Гальшка тікає до Львова, де знаходить притулок у монастирі домініканців.
Почуття до Симеона Слуцького та третій шлюб
У Львові заможні власниці Острога провели кілька спокійних років. Тут Гальшка Острозька закохується у князя Симеона Слуцького. На той час Гальшці було 20 років, а князю Слуцькому трохи більше 30-ти.
Обряд вінчання Гальшки та Симеона відбувався в монастирі в той момент, коли його вже намагались взяти штурмом брати Гурки разом із загоном озброєних людей. Пара таки встигла повінчатись, але це не зупинило Луку Гурка, який вважав Гальшку своєю дружиною.
Гальшку, яка була обвінчана зі своїм коханим князем Симеоном Слуцьким, Гурка насильно запроторив в родовий замок у Шамотулах. Згодом коханого Гальшки – князя Слуцького було вбито, як доказ його смерті княгиня отримала відрубану руку свого коханого. За іншою версією, князь Слуцький помер своєю смертю.
Не добившись прихильності Гальшки, Лукаш Гурка ізолював княгиню від зовнішнього світу. В Шамотульській вежі молода жінка провела майже 14 років. Гальшка постійно носила чорний одяг та за наказом Гурки ховала обличчя за маскою. Її прозвали «Чорною Княгинею». Щодня жінка робила лише одну прогулянку – підземним коридором у костел, де за гратами могла слухати молитви.
Матір Гальшки марно намагалась пропонувати гроші Гурці в обмін на волю доньки – той був впертим та не хотів відпускати непокірну дружину. Цікаво, що впливовий родич Гальшки князь Острозький навіть пальцем не поворухнув аби врятувати єдину дитину свого брата.
Все змінилось лише тоді, коли Лукаш Гурка помер – сталось це на початку 1573 року. Гальшка отримала довгоочікувану волю.
Самотність Гальшки
Коли Гальшка здобула свободу їй було 34 роки. Переживши нещасливі шлюби, Гальшка переїхала в Дубно. За деякими джерелами, у княгині було помутніння розуму. Саме цим дослідники пояснюють те, що Гальшка переписала більшість свого майна на дядька, який не зробив нічого, аби визволити її з Шамотульської вежі.
Інші ж джерела, говорять, що княгиня самостійно вела ділові справи та управляла своїм майном після звільнення. Гальшка виписувала і підписувала документи, вела судові процеси і навіть виступала на суді.
Гальшка Острозька була щедрою меценаткою – вона пожертвувала солідну суму на відкриття майбутнього освітнього закладу в рідному Острозі.Як відомо, що багаті люди доби Середньовіччя, здебільшого, жертвували на церкви, з надією, що їм буде відпущено гріхи. Однак Гальшка пожертвувала кошти на освітній заклад. Можливо, княгиня вважала, що за своє складне життя встигла очиститись від всіх провин.
Цікаво, що до кінця свого життя княгиня воліла одягатись в чорне, вела аскетичне та самотнє життя. Померла Гальшка в замку в Закриниччі, що на Поділлі у 1582 році.
В жорстокому середньовічному світі Гальшка Острозька так і не встигла побути щасливою, коханою жінкою. В переказах, легендах, повістях та поемах вона назавжди лишались Чорною Княгинею.
