Біла Панна з Млинова: любовні авантюри Розалії Любомирської

З постанню Розалії Любомирської на Рівненщині пов’язано багато легенд та містичних подій. Кажуть, її фантом з’являється в Млинівському палаці. Зустріч з привидом нещасної княгині буцімто є поганим знаком. Розалія Любомирська прожила коротке життя, яке було сповнене частими переїздами, любовними авантюрами та придворними розвагами. Її вродою захоплювалася вся Європа XVIII століття. Однак через свою легковажність Розалія поплатилась життям – доля молодої пані обірвалась на гільйотині в Парижі, пише rivnenchanka.info.

Ранні роки життя Розалії Любомирської

Розалія Ходкевич народилась 16 вересня 1768 року в містечку Чорнобиль, що на Київщині. Дівчинка з’явилась на світ в родині Яна Миколая Ходкевича та його дружини Людвіки. Родина Хоткевичів також володіла резиденцією в Млинові.

Сучасники описували Розалію, як неймовірну красуню. Дівчина мала стрункий стан, блакитного кольору очі, світло-русяве волосся з рудуватим відтінком та злегка кирпатий ніс. Крім цього дівчина мала веселу вдачу та дотепність. Взяти за дружину Розалію Ходкевич мріяло чимало чоловіків.

Відомо, що Розалія була сильно прив’язаною до своєї родини. Про це свідчать часті листи графині до матері Марії Людвіки та до братів Вацлава та Олександра.

Заміж за князя Олександра Любомирського

У 1784 році на балу в Варшаві Розалія Ходкевич познайомилась з князем Олександром Любомирським – сином власника Рівного Станіслава Любомирського. Розалія одразу сподобалась Олександрові, він почав залицятись до юної пані.

У березні 1785 князь Олександр приїздив до родинної садиби Ходкевичів у Млинові, аби зустрітися з Розалією. В листах князь Олександр ніжно називав Розалію «Ружечкою».

Розалія стала дружиною Олександра Любомирського на початку 1786 року. На той час дівчині виповнилось 19 років. Князь Олександр був старший за свою дружину на 19 років. Він був безмежно багатою людиною, володів Опольським ключем Любельського воєводства. Мав репутацію чесного та розсудливого чоловіка. Князь Олександр був досить ощадливим щодо майна, оскільки врахував майнові помилки та невдачі свого батька – Станіслава Любомирського.

Князь Адам Чорторийський описував князя Олександра, як «людину достойну і розумну, спокійної та водночас веселої вдачі». А ще писав, що він «не мав довіри щодо стабільності почуттів прекрасної статті».

Князь Олександр захоплювався душевними якостями своєї дружини, її красою, витонченістю та елегантністю. Сама ж Розалія не кохала свого чоловіка. Молода жінка не приховувала, що вважала свого чоловіка нецікавим, нудним та провінційним.

У кінці 1976 року у пари народилась донечка, яку назвали Людвікою. Однак дівчинка була дуже хворобливою і померла у віці декількох місяців. Навіть поява спільної дитини і спільне горе не поєднали душевною близькістю цих двох особистостей.

Пізніше друга донька подружжя Олександра в своїх спогадах розповідатиме, що «матір вийшла заміж не з любові». Звичайно, шлюб з розрахунку в XVIII столітті нікого не дивував.

Почуття закоханості до Юзефа Понятовського

Після втрати першої дитини Розалія залишає князя Олександра і переїздить спочатку до польського маєтку чоловіка неподалік Ополє, а згодом до Варшави. Розалія Любомирська часто писала листи своїй матері. В одному із них молода жінка нарікає на те, що їй нудно в маєтках чоловіка.

Потрапивши в Польщу, Розалія, наче розправила крила. У Варшаві на молоду княгиню звернув увагу племінник польського короля Станіслава Августа Понятовського – Юзеф Понятовський. Симпатія між молодими людьми виявилась взаємною. Юзеф Понятовський був на 5 років старший від Розалії. Однак їх стосунки закінчились нічим.

В Варшаві Розалія також знаходить чимало подруг, які, до слова, теж нерівно дихали до Юзефа Понятовського.

А через скандальні на той час картини польської художниці Анни Раєцької Розалія Любомирська стала об’єктом світських пліток. На полотнах Розалія зображена з оголеними грудьми та голубом в руках.

З часом до чоловіка Розалії Олександра почали доходити всілякі плітки про дружину. Він вирішив, що Розалія потрапила в згубне середовище і забирає дружину з нього.

Спокуси Парижу

У 1788 році подружжя Олександр та Розалія Любомирська їдуть до Парижу. Розалія в цей час чекає на другу дитину. Жінка почувала себе не надто добре, тому лікарі порадили їй змінити клімат.

У Парижі подружжя зупиняється в палаці родички князя Олександра Ізабелли Любомирської. На початку вересня 1788 року 20-річна Розалія Любомирська народжує донечку, яку назвали Олександрою Францішкою Теофілою. Було вирішено, що Розалія та новонароджена донька залишаться на зиму в Парижі.

Після народження доньки Розалія Любомирська завела в Парижі багато нових знайомств. Княгиня познайомилась з фавориткою Людовика XV – графинею Дюбарі, з княгинею Терезою де Ламбалі та іншими. Пізніше, коли розпочнеться Велика Французька революція, ці знайомства стануть для Розалії фатальними. При королівському дворі Розалії завжди були раді – дружину князя Олександра Любомирського любили за веселу вдачу, гострий розум та красу.

Коли розпочалась Велика Французька революція в Парижі стало неспокійно і князь Олександр закликав свою дружину повернутися в Польщу. Молода жінка навідріз відмовляється покидати Париж з усіма його спокусами, з новими знайомствами та веселощами.

Тоді князь Олександр вирішив припинити фінансувати перебування дружини в Парижі. Розалії було ні в кого позичити гроші. Всі світські подруги, з якими вона ще вчора проводила час при королівському дворі, швидко від неї відвернулись.

Повернення до Польщі, нове кохання і знову Париж

Навесні 1791 року Розалія таки повертається в Польщу і зупиняється в Варшаві в розкішному палаці Любомирських, який князь Олександр спеціально перебудував для неї.

Не встигла княгиня і місяця побути в Польщі, як знову закохалась. Розалії сподобався наймолодший сенатор Великого Сейму, на два роки старший за неї Тадеуш Мостовський. У той час він був одружений з Анною Олімпією Радзівілл, але почуттів до дружини не мав.

Через рік, у червні 1792 року новий об’єкт симпатій Розалії Любомирської приймає рішення вирушити до охопленого революцією Парижу. Мостовський хотів виступити посередником між польськими емігрантами та французьким революційним урядом.

Розалія, не бажаючи розлучатись з Мостовським, приймає відчайдушне рішення – жінка збирається в Париж. З собою Розалія взяла свою 4-річну доньку Олександру.

Розалія мала твердий намір розпочати нове життя в Парижі з коханим Тадеушем Мостовським. У своєму листі до матері жінка пише, що більше не планує повертатись до Польщі та до свого законного чоловіка:

«…почуваюся хворою і смію сподіватися, що вже недовго триватиме це нудне життя моє. Адью, дорога мамо, не забувай твоєї нещасливої доньки, яка тебе любить, як найдорожчу цінність на землі».

В цьому листі, датованому 1792 роком, Розалія, наче передчувала що приречена на щось неминуче.

Прибувши до Парижу, всі плани і надії Розалії на нове і щасливе життя, швидко тріснули. Тадеуш Мостовський швидко охолов до Любомирської і поринув в політичні справи.

Та і Париж був у цей час неспокійним і небезпечним. Так невдала любовна авантюра лишила Розалію одну з маленькою донечкою в охопленому революцією Парижі.

В столиці Франції Розалія зупинилась в палаці знаного рояліста і прихильника Людовіка XVIII князя Фрідріха Зальм-Кірбургського. Подейкують, що між ними був любовний зв’язок.

Страта Розалії Любомирської на гільйотині

Відомо, що Розалія не стояла осторонь політичних процесів в Парижі і підтримувала контрреволюційну діяльність. А в цей час революціонери ухвалюють так званий «Закон про підозрілих». Під ножем гільйотини летіли голови сотні тих, хто не підтримував революцію або просто здавався підозрілим для революціонерів.

Коли революціонери арештували колишню подругу Розалії мадам Дюбарі, Розалія Любомирська зрозуміла, що над нею теж нависла небезпека. Розалія просила свою служницю, аби та дісталась до Польщі та попередила її чоловіка, князя Олександра Любомирського про ситуацію, яка склалась.

Під час обшуку в палаці мадам Дюбарі революціонери знайшли листи від Розалії Любомирської. В листах княгиня, зокрема, писала, що їй було дуже шкода страчену королеву Марію Антуанетту. Для революційного комітету цих слів було достатньо, як доказ того, що Любомирська нелояльно відноситься до нового уряду Франції.

Жінка підпала під «Закон про підозрілих». Заарештували Розалію в листопаді 1793 року. Княгиня переконувала революціонерів, що не мала ніяких злих намірів, а лишень хотіла ближче познайомитись з аристократичним світом Парижу. Князь Олександр Любомирський марно намагався допомогти дружині, виказували заступництво молодій княгині і відомі поляки, зокрема, Тадеуш Костюшко, але це не допомогло…

Княгиню Розалію Любомирську було страчено на гільйотині 30 червня 1794 року. Її було поховано в братській могилі паризького кладовища Пікпюс.

Доньку Розалії Олександру спочатку віддали до тюремного шпиталю, а потім планували відправити до дитячого притулку. Однак Олександрові Любомирському вдалося врятувати маленьку Олександру від притулку і повернути в родинний маєток.

Фантом нещасної княгині в Млинові

Чи то правда, чи легенда, але за переказами, в день своєї страти Розалія Любомирська (Ходкевич) явилась своїй матері Людвіці, яка на той час мешкала в родовому маєтку в Млинові, що на Рівненщині.

Марія Людвіка Ходкевич сиділа за столиком на першому поверсі будинку. Аж раптом відчула дивний звук, наче хтось відкриває двері і гримає ними. Графиня пішла оглянути кімнати, щоб зрозуміти, що відбувається. В останній з кімнат жінка побачила моторошне явище: наче в тумані проглядалась постать її доньки, голова якої була відділена від тулуба. Графиня Ходкевич закричала від жаху і почала кликати служницю, а фантом доньки зник.

Налякана графиня вирішила покинути млинівський палац. Через деякий час Марія Людвіка Ходкевич отримала звістку, що її доньку було страчено на гільйотині в Парижі.

Невідомо, чи бачив привид Розалії її брат, граф Олександр Ходкевич, але, живучи в палаці, він вирішив дослідити феномен появи фантома своєї сестри.

Млинівчани розповідають, що привид Розалії Любомирської з’являвся в маєтку в 1930-х роках. Фантом княгині, начебто бачила донька механіка, школярка, яка тоді мешкала в маєтку. За переказами місцевих мешканців, привид Розалії буцімто не раз бачили в 1990-х роках. Біла Панна може з’явитись, то в палаці, то в саду навколо палацу.

Наче не може віднайти спокій душа цієї жінки. Жінки, яка прагнула любові і свободи, а не золотої клітки…

.,.,.,.