Зоя Романова: як рівненська майстриня одягає у вишиванки весь світ

Зоя Романова – відома рівненська дизайнерка, яка одягає у вишиванки не лише місцевих жителів, а й інших любителів українського національного одягу. До її салону за подарунками звертаються туристи з різних куточків світу. Майстриня не уявляє свого життя без улюбленої справи. Вона з народження захоплювалася вишивкою та вміло комбінувала узори на полотні. Дизайнерка створює власні колекції та демонструє результати своєї діяльності на українських та закордонних виставках, пише rivnenchanka.info.

Хто така Зоя Романова

Зоя Романова народилася 28 жовтня 1948 року в селі Козин на Рівненщині. Закінчила Львівський політехнічний інститут, працювала інженером. Свою першу сукню вишила в 7 класі. Рукодільниця пригадує, що любов до творчості вона перейняла від рідних. Вишивати вміли її мама та бабуся, а батько був кравцем, тому не взяти до рук голки та ниток Зоя Романова просто не могла. Любов до візерунків на полотні закладені в неї генетично. Навіть технічна освіта не заважала мистецькій діяльності, якій присвятила рівненська майстриня усе своє життя.

З 1983 року професійно займається вишиванням, а через деякий час відкрила власну майстерню. Народна рукодільниця створює неймовірні вишиванки. До неї звертаються за індивідуальними замовленнями наречені, а українські костюми її авторства побували на виставці у Нью-Йорку. 

З початком повномасштабного вторгнення ворожих військ на територію нашої держави попит на український продукт різко піднявся. Особливо популярними стали вишиванки. Почастішали замовлення наших земляків, які проживають за кордоном. Це не може не тішити, адже інтерес до українського національного одягу зростає та привертає до себе увагу іноземців.

Вишивання для багатьох здається доволі нудним заняттям. Зоя Романова повністю заперечує такі думки та свого життя не уявляє без улюбленої справи. Ідеї для створення нової моделі майстриня черпає абсолютно скрізь. Її надихає природа, давні орнаменти і автентичний одяг Поліського регіону. Звичайно, час не стоїть на місці та з’являються сучасні тенденції, яких також дотримується Зоя Романова. Від процесу вишивання дизайнерка отримує одне задоволення. Її вироби створені з хорошим настроєм, заряджені позитивною енергетикою та мають особливу цінність. 

У 1983 році народна рукодільниця починає свій шлях вишивальниці в творчих майстернях при Рівненській спілці художників. Цей етап свого життя вона приймає з вдячністю, хоча не завжди її праця була легкою. Зоя Романова уміло поєднувала творчу роботу з викладацькою діяльністю. Вона керувала дитячим гуртком “Конструювання одягу за народними мотивами” при Рівненському міському Палаці дітей та молоді. До речі, вона є автором костюмів для рівненського ансамблю народного танцю “Дружба”.

З 1991 року вирішує шити українські костюми на замовлення та створює неповторні моделі. До неї звертаються поціновувачі національного одягу з усієї України, адже багаторічний досвід в поєднанні з авторською ноткою допомагають створювати справжні шедеври.

Поради Зої Романової для любителів творчості

Рівненська дизайнер радить ніколи не опускати рук навіть у найважчі моменти, пробувати свої сили у різних напрямках і стукати у всі двері. Хто шукає, той знаходить. Хто стукає, тому відкривають. Здавалося, зрозумілі істини, але часто нам бракує сил та бажання йти вперед. Ні в якому разі не потрібно здаватися, бо доля для того готує нам перешкоди, щоб в кінцевому результаті ми пожинали рясні плоди нашої кропіткої праці.

У житті талановитої дизайнерки траплялися різні ситуації, проте вона чітко знала, що улюблене вишивання вона ніколи не покине. Це особливий вид медитації. Нитки та голка вміло вимальовують на полотні візерунки, які прикрашають сорочки, сукні чи рушники. З плином часу старовинні орнаменти оживають, відтворюються на сучасних моделях. 

Зоя Романова вийшла заміж, народила дітей. Так склалося, що чоловік та його родина не завжди підтримували творчі нахили майстрині. Вона навчилася добиватися своїх цілей, а вишивка завжди заспокоювала та допомагала розслабитися. Не потрібно сідати за вишивання з поганими думками і переживаннями, бо таку ж енергетику ми передаємо виробу.

.,.,.,.