Про цей яскравий роман XVIII століття говорили всі – від Рівного до Варшави. Вона – рівненська княгиня Людвика Любомирська, він – відважний польський революціонер, учасник війни за незалежність США Тадеуш Костюшко. Серце Людвики Любомирської все життя належало Тадеушу Костюшко, хоч закоханим і не судилось бути разом. Батько Людвики віддав її заміж за нелюба – в Рівне. Будучи в поважному віці, Людовика часто говорила, що зречення від великого кохання є найбільшим злочином, пише rivnenchanka.info.
Познайомились ще дітьми
Людвика Сосновська народилась 1751 року в заможній шляхетській родині. Батько Людвики – воєвода смоленський Юзеф Сосновський. Тадеуш Костюшко був вихідцем із роду дрібних шляхтичів. Він народився в 1746 році в родовому маєтку в містечку Меречовщина в Речі Посполитій.
Польський повістяр, мемуарист, приятель та соратник Тадеуша Костюшка Юліан Урсина Нємцевич в своїх спогадах розповідав, що історія знайомства між Тадеушем і Людвикою розпочалась ще в 1756 році. Тоді Тадеуш, якому було всього 10 років, вперше разом з батьками завітав до маєтку Сосновських. Очевидно, тоді Людовика і познайомилась зі своїм майбутнім коханням.
Друга їх зустріч відбулась через 9 років в Варшаві. Саме тут між Тадеушем та Людвикою зав’язались романтичні почуття. Тадеушу на той час було 19 років, він навчався у кадетському корпусі. А 14-річна Людвика приїхала до Варшави задля навчання в пансіонаті для дівчат.
Юний Тадеуш був вродливим парубком, на якого заглядалось чимало дівчат. Крім приємної зовнішності хлопець мав веселу комунікабельну вдачу та гарні манери.
Юні закохані мали змогу бачитись в Варшаві на королівському балу. Саме тоді між молодими людьми по-справжньому «заіскрило». Адже про їх роман заговорили при королівському дворі. Дійшли ці чутки навіть до батьків Людвики. Однак ті не сприйняли їх надто серйозно, списавши все на юний вік доньки.
Таємний роман Людвики й Тадуеша в Сосновиці
Ми не знаємо, як часто юні Тадеуш та Людвика кружляли в танку на балу, але у 1769 році доля їх розлучає. Косцюшко вирушає до Парижу для подальшого вивчення військової справи та архітектури, а Людвика повертається до родинного маєтку в Сосновиці.
Зі спогадів вищезгаданого приятеля Костюшко Юліана Урсина Нємцевича можемо дізнатися, Людвика була по-справжньому закохана в Костюшко і сумувала за ним. Закохане серце дівчини плекало надії про спільне щасливе майбутнє з Тадеушем. Ось про що писав тоді Нємцевич Костюшкові:
«Панночка досі не зайнята, сумує і мріє про тебе, залишилася тобі вірною».
У 1774 році після навчання Тадеуш Костюшко повертається на Батьківщину. Знайти місце в армії він не зміг, а продовжувати вчитися на офіцера не міг через брак коштів. До всього ще й родовий маєток забрав брат. Здавалося б, все надто кепсько. Але Тадеуш був здібним та відважним молодим чоловіком. Він мав прихильність самого польського короля Станіслава Августа. Саме він і порадив здібного Костюшка Сосновському, в момент, коли той шукав вчителя французької мови для своїх доньок.
Доля знову зводить закоханих разом – Тадеуш опиняється в маєтку, де мешкає дама його серця Людвика. В палаці Сосновських Костюшко крім репетиторства займався ще й облаштуванням парку та садиби заможних шляхтичів, адже знав всі тодішні європейські тренди в садівництві.
Але найголовніше саме тут в Сосновиці фактично за спиною батька Людвики розгортався таємний роман учениці та вчителя. А одного вечора в саду Тадеуш освідчився в коханні Людвиці.
Чи то правда, чи бувальщина, але ходить переказ буцімто в цьому саду закохані посадили два дерева – дуба та сосну, як символ про сильні почуття двох людей. Цікаво, що з роками стовбури цих дерев переплелись.
Спроба втечі з коханим
Долю доньки вирішив її батько Юзеф Сосновський. Чоловік часто повторював слова: «голубка сизокрила не для горобця, а магнатська донька – не для дрібного шляхтича». От і хотів заможний магнат підшукати своїй старшій доньці достойного нареченого. Тадеуша Костюшка Сосновський, звичайно, навіть і не брав до уваги, адже той не мав за плечима маєтків, статків та численних титулів.
Одного разу Юзеф Сосновський, який був відомий своєю любов’ю до гри в карти, обіграв самого каштеляна київського, власника Рівного Станіслава Любомирського. Любомирський надто вже не хотів віддавати Сосновському щось зі своїх володінь і запропонував тому дещо інше – породичатись.
Сосновський неймовірно зрадів, коли Станіслав Любомирський запропонував одружити свого сина Юзефа з його донькою Людвикою. Воєвода бачив багато вигоди для себе з цього шлюбу. Тож, не задумуючись, пристав на пропозицію каштеляна – поголос про майбутнє весілля швидко пішов по всій Сосновиці.
Для Людвики це стало справжнім потрясінням, бо її серце вже належало Тадеушу. Однак закохані не втрачали надії бути разом. Відважний Костюшко наважується на смілий вчинок – молодий чоловік просить дозволу у Юзефа Сосновського взяти шлюб з його донькою. Сосновський у відповідь сильно розгнівався та прогнав Костюшка з дому. Вслід коханому доньки він прокричав слова, що магнатська донька ніколи не буде належати дрібному шляхтичеві.
Тадеуш твердо вирішив не здаватися і боротися за своє кохання. Молодий чоловік вирушив до самого короля Станіслава Августа, якому розповів про бажання одружитись з Людвикою Сосновському. В розмові з королем Костюшко заявив, що готовий навіть викрасти дівчину і таємно побратись з нею. У відповідь король просив Тадеуша вгамуватись та не робити емоційних вчинків.
Але Костюшко таки наважився на викрадення Людвики. Однієї осінньої ночі 1775 року Людвика, дочекавшись, коли всі заснуть, втекла з батьківського маєтку. На дівчину уже чекав Костюшко – разом вони тікають до сусіднього села. Закохані вирішують повінчатися проти волі Юзефа Сосновського.
Однак всі плани зірвав лакей, який дізнався про задум коханців і розповів про все воєводі. Розлючений Сосновський відправив людей за молодими людьми. Людвику повернули батькам, а побитий слугами Тадеуш мусив переховуватись від розгніваного батька свої коханої.
Заміж за нелюба
Юзеф Сосновський не довіряв доньці і думав, що та може знову надумати втекти до Костюшка. Воєвода запроторив свою доньку до монастиря, де вона очікувала на шлюб з сином Станіслава Любомирського.
Весілля з нелюбом відбулося 1776 року. На момент взяття шлюбу Людвиці було 25 років,стільки ж і її новоспеченому чоловікові – Юзефові.
Юзеф Любомирський успадкував від свого батька чимало сіл та декілька міст, серед, яких і місто Рівне. Так Людвика Сосновська стала рівненською княгинею Людвикою Любомирською. Молода жінка переїхала в Рівне в родовий палац свого чоловіка.
Польський історик і дослідник Волині Тадеуш Єжи Стецький так описував Юзефа Любомирського: «то був добрий пан, у прямому значенні цього слова». Однак писав, що Юзеф Любомирський не був амбіційним, мав любов до світського життя та постійних балів і свят.
Людвика Любомирська не кохала свого чоловіка. Однак була його надійним плечем і якось навіть врятувала рівненський маєток Любомирських від конфіскації за борги. У подружжя було п’ятеро дітей, однак двоє з них померли при народженні, а її первістка Генрика викрала родичка. Хлопчик більше ніколи не бачив матері і виріс в Європі.
Тож життя Людвики, як дружини, як матері не було щасливим. Рівненська княгиня часто згадувала молоді роки, проведені в Сосновиці і серцем тяжіла до свого єдиного кохання – Тадеуша Костюшка.
Любовні листи Людвики до Тадеуша
Будучи вже дружиною Юзефа Любомирського і матір’ю його дітей, Людвика не переставала таємно цікавитись долею Тадеуша Костюшка. Жінка допомагала йому після повернення на Батьківщину зі США, куди він відправився для участі в Американській революції. Завдяки протекції Людвики та її впливових подруг в Варшаві у 1789 році король підвищив Костюшка до звання генерал-майора військ коронних.
В цьому ж році на одному зі світських прийомів Людвика й Тадеуш вперше після багатьох років зустрілись. Зустріч була дуже зворушливою та викликала сльози на очах у обох. Костюшко знав, що дама його серця уже давно заміжня, тому про повернення до минулого не могло бути й мови.
Польські дослідники свідчать, що у 1789 році Людвика часто писала листи колишньому коханому. В листах вона називає Тадеуша «мій дорогий друже» і часто згадує про їхнє юне кохання. Ось, до прикладу, один із таких листів, який рівненська княгиня писала з батьківського маєтку:
«Подивися, мій дорогий друже, на дату цього листа, і ти зрозумієш, що я перебуваю в місці наших спогадів. Не можу жити, аби не подати тобі вісточки про себе і не висловити сподівань на таку ж від тебе. … Я віддалася спогадам і відвідую місця, які навівають мені приємні і не дуже згадки. Перших більше. … Хотіла поїхати до Вішніц (неподалік Любліну, – ред.), відверто кажучи, щоб бути з тобою по-сусідству і сподіваючись на випадкову зустріч».
В інших листах Людвика Любомирська просить Тадеуша Костюшка більше розповісти про свої справи, питає з ким він живе і чи планує одружуватися.
Тадеуш Костюшко – все життя в походах, а серце на Волині
Наприкінці XVIII – на початку XIX ім’я Тадеуша Костюшка було у всіх на вустах в Європі. Для сучасників він був постаттю світового значення. Польський революціонер, учасник війни за незалежність США – все своє життя він провів у мандрах та походах. А от серце його билось на Волині, точніше, у Рівному, куди доля занесла жінку всього його життя Людвику.
Тадеуш Костюшко так і не одружився та не залишив після себе нащадків.
Остання зустріч і самотність
Остання зустріч закоханих відбулась у 1792 році. Тоді уже відомий на всю Європу Тадеуш Костюшко відвідав Рівне, щоб зустрітись з Людвикою попри те, що та була заміжньою жінкою.
Костюшко навіть побував у родинному палаці Любомирських. Тут його чекав пишний прийом. Ось як описав візит Костюшка до Рівного дослідник Волині Стецький:
«Під осінь того року (1792-го) завітав до Рівного гість милий і несподіваний. Був то Косцюшко, який прибув до цього князівства, можливо, з цікавості, а може, зворушений спогадами про молодість і через стільки років побачив поважну, хоча ще вродливу княгиню Людвику, предмет найбільшої закоханості своїх молодих років. Звичайно, прийому він зазнав тут найсердечнішого. Гостював він кілька днів».
Останні роки свого життя Людвика Любомирська самотньо провела в старому палаці Любомирських. Її чоловік Юзеф Любомирський помер у 1817 році. Того ж року у вічність відійшов і Тадеуш Костюшко.
Свого коханого Людвика пережила на 19 років. Вона померла у віці 85 років. Під кінець життя її наче переслідували спогади про кохання своєї юності. А в кожному молодому офіцерові вона бачила Тадеуша Костюшко. В поважному віці княгиня часто повторювала, що зречення від великого кохання є найбільшим злочином.
