Рівненська мода 30-х років XX століття

Кожна віха в історії впливає на суспільно-економічні процеси в суспільстві, пише сайт rivnenchanka.info. Мода теж не є виключенням.

Тож перш ніж вести мову про смаки та уподобання рівнян у 30-х роках XX століття, варто зупинитися на історичних подіях того часу.

Історичні події

У 1920 році Рівненщину займають польські війська. Територія краю була поділена та приєднана до Поліського та Волинського воєводств Польщі.

Зокрема, Рівненський повіт з центром у місті Рівне входив до складу Волинського воєводства з адміністративним центром у місті Луцьку.

Щодо етнічного складу населення, то крім українців, у Рівному проживали євреї, поляки, росіяни, німці, чехи, білоруси, татари, литовці.

Згідно з переписом населення, який проводився у 1931 році, найбільшу частку в місті складали євреї (55,8%). Другою за чисельністю національною групою були поляки (25,65%) і зовсім незначна була частка українців (8,15%).

На початку 1930-х років більша частина населення міста Рівного була зайнята в промисловості, ремеслі, торгівлі, страхуванні. В органах державної влади та місцевого самоврядування, у сфері транспорту та зв’язку, освітніх закладах, суспільних і релігійних установах було залучено більш як 20% населення міста.

Законодавиці мод – голлівудські актори

Якраз на 1930-ті роки припадає розквіт кінематографа. Голлівудські актори Марлен Дітріх, Пола Негрі, Фред Астер, Герта Гарбо та низка інших талановитих акторів стають законодавицями моди. Після перегляду стрічок за їх участі рівнянки замовляли у кравчинь-модисток такі ж сукні, як у відомих акторів.

Фактично Рівне того часу було частиною Європи. 

Багатомовними є фото тих років, на яких зображені красиво та модно одягнені рівняни. Жінка не дозволяла собі вийти в місто в тому одязі, в якому порається вдома по господарству. 

Рівненські магазини пропонували широкий асортимент товарів, які могли задовольнити найвибагливіших покупців. Рівненські модниці мали вибір: купувати готовий одяг та взуття, чи, придбавши необхідну швейну фурнітуру, звернутися до кравецької майстерні чи ательє.

Мали рівняни доступ і до європейських товарів, адже у Волинському воєводстві в той час функціонували 368 магазинів колоніальних товарів, тобто товарів, привезених з інших частин світу.

А ще рівненські модниці за каталогами модних європейських журналів мали змогу замовити одяг, взуття, капелюшки та інші вишукані речі з Європи.

Неодмінний атрибут гардероба

В Європі в той час була мода на капелюшки. Не відставало за європейцями й Рівне. Містянкам доставляли капелюшки навіть з Парижу.

Капелюшки були настільки популярні і не втрачали своєї актуальності в будь-яку пору року. 

Модним на той час було біляве подовжене хвилясте або укладене локонами волосся, яке оздоблювали капелюшками різноманітних фасонів. Були капелюшки, які трималися маківки голови, капелюшки у стилі кокошника, беретики.

Жінки з сіл капелюшків не носили. У них головними уборами були хустини, вінки, шалі.

Любов до хутра

Рівненські модниці дуже любили носити хутро. У своєму гардеробі вони могли мати шуби, манто, горжетки, коміри. Хутро було настільки в тренді, що рівнянки оздоблювали ним свій одяг навіть у теплу пору року.

На початку 1930 років у Рівному було шість магазинів хутра. Заможні рівняни робили покупки в елітній крамниці Вугмейстера, де крім висококласного хутра, можна було також придбати сукно чи вовну  для пошиття зимових пальт.

Дуже популярною була горжетка – смуга хутра або шкура звіра (куниці, лисиці, песця тощо), яка носилася як комір до верхнього одягу і як прикраса до святкового вбрання. 

Не дуже заможні рівнянки для горжеток використовували шкурки сріблясто-чорної, звичайної чи платинової лисиці. А більш заможні містянки могли собі дозволити горжетки з норки, куниці, соболя, блакитного чи білого песця.

Пальта без коміра, які увійшли в моду наприкінці 1920-х років, дозволяли змінювали горжетки. А у кінотеатрах, театрах, ресторанах модниці любили одягати горжетку на плечі або тримати її в руках.

Ще одним популярним аксесуаром з хутра була муфта.

Муфта – елемент жіночого одягу, відкритий з обох сторін хутряний мішечок для зігрівання рук.

Всередині муфти були кишені, які замінювали дамам гаманець. 

Заможні модниці неодмінно мали муфти з куниці, соболя, горностая.

Зважаючи, що рівненські зими були досить холодними, муфти були не лише модним елементом, а й виконували чисто практичне значення – зігрівали руки. До речі, зі старих фото видно, що діти також носили муфточки.

Рівненські чоловіки в одязі були більш консервативними. Взимку вони носили добротні пальта з нашитими хутряними комірами, зазвичай з каракуля. З головних уборів у них були кашкет або капелюх. 

Стиль 30-х років 

Мода того періоду була просякнута духом модернізму. Перевагу віддавали мінімалізму, функціональності та простоті. Одяг обирали зручний та практичний. 

Жінки любили носити светри, блузи, костюми, приталені сукні, жакети, штани із завищеною талією.

При виготовлені одягу почали використовувати мереживо, яке надавало образу жіночності.

Аби підкреслити талію, модниці носили пасок.

Чоловічі костюми були викроєні так, аби підкреслити широкі плечі. Чоловічі штани робили високого крою.

В тканинах надавали перевагу фланелі, вовні, твіду,  лляній тканині. Колірна гама складалася з нейтральних та темних кольорів.

Про черевички та туфельки

Рівненські жінки віддавали перевагу туфелькам з пасочками та «лодочкам». В холодну пору року рівнянки взували короткі утеплені або обшиті хутром черевички, які в народі називали «румунками». Взуття, яке носили містянки, було на підборах.

Хоча зими були холодні та сніжні, рівненські модниці чобіт та валянок практично не носили.

Що було у селах

У Рівному була невелика частка українців. Переважна їх більшість жили у селах. 

Хто мав невеликі статки, самостійно на ткацьких верстатах виготовляли тканину та шили з неї одяг.

Більш заможні селяни їздили в місто на ярмарок, в крамниці, де була можливість придбати тканину та пошити одяг. В селах були чудові кравчині, які шили одяг не гірший за міських майстрів.