Кого на Рівненському Поліссі називали русалками

Наші предки були дуже тісно повʼязані з природою. Вони спостерігали за царствами природи, знали, що все живе навколо них існує за своїми законами, які потрібно поважати. Можна сказати, що люди та природа були однією системою, де кожен знав своє місце, де між ними відбувалася правильна взаємодія, пише сайт rivnenchanka.info.

Наша народна спадщина дуже багата. Знання пращурів, їх уявлення, обряди й традиції, які були тісно повʼязані з укладом їхнього життя, особливості повсякденного побуту – все це відображено у народному календарі, який є складовою частиною традиційно-побутової культури.

Народний календар дає можливість побачити, наскільки органічним було поєднання Всесвіту, природи та людини.

В Україні з дохристиянських часів збереглося багато звичаїв, свят та обрядів. З поширенням християнства під колишні язичницькі свята підвʼязували християнські. Це було зроблено через те, що люди звикли до колишнього святкування, а заборони могли викликати протести. Радянська ж влада намагалася викорінити й те, вже спотворене та перекручене, що лишилось.

Зелені свята або Трійця 

На п’ятдесятий день після Великодня відзначається Трійця або Зелені свята. В дохристиянських віруваннях це свято пов’язували з вшанування царства рослин, а також померлих предків. 

Про “Русалії”, “Русальний тиждень” інформація міститься в рукописах часів Київської Русі (XI століття), тоді як православним свято стало лише у XIV столітті.

Троїцький цикл свят включає:

• “Троєчні дєди” (один з важливих днів поминання предків, який припадає на суботу напередодні Трійці);
• День Святого Духа (перший понеділок після Трійці);
• “Сухий день” або “Кривий четвер”, “Русальний Великдень”

Наші предки особливу увагу приділяли “Русальному тижню”, “Розиграм” та “Проводам русалок”.

Наступний тиждень після Трійці вважався “Русальним тижнем”.

Хто розумівся на травах, саме в цей період їх починали збирати, адже вони мали цілющі властивості.

Хто ж такі русалки?

На Рівненському Поліссі досить поширеними були вірування в русалок. 

Русалками називали людей, які народилися або померли на Трійцю, на “Русальному тижні”.

Справжніми русалками називали тих, хто народився, вийшов заміж або помер в період свят троїцького циклу.

В народі також побутує думка, що русалками стають ті, хто передчасно помер насильницькою смертю, самогубці, які вчинили це через повішення, а також потопельники.

На Рівненщині русалками також вважають душі ненароджених і нехрещених дітей, які вночі на “Русальному тижні” приходять та плачуть.

За віруваннями предків, щоб душі русалок потрапили до Бога, їх потрібно охрестити. Якщо цього не буде зроблено, то через сім років вони перетворюються на нечисту силу і шкодять людям.

Русалками могли бути не лише діти, але й дорослі. Русалки-дівчата носили віночки зі стрічками, а русалки-жінки – намітки. 

Вважалося, що коли починає квітнути жито, то русалки покидають воду та йдуть в ліс, де по ночах залоскочують до смерті перехожих.

За повір’ями, найнебезпечнішим днем був перший четвер після Трійці. Його ще називали “Русальним Великоднем”. Казали, що русалки цього дня ставали схожими на людей та могли їсти звичайну їжу.

За переказами предків, ходили русалки по житах в Петрів піст, танцювали там та лоскотали усіх, хто траплявся на їхньому шляху.

Полин чи петрушка?

Під час “Русального тижня” селяни були особливо уважними, адже русалки в цей період вважалися найнебезпечнішими.

Протягом цього тижня намагалися не працювати, не ходити у ліс чи поле. Також старалися не купатися у річках, ставках.

Селяни біля себе носили захист – трави любистку, полину, а кропиву клали на підвіконня.

Дівчат, які йшли зранку по воду, застерігали, що їх можуть перестріти русалки із запитанням: “Полин чи петрушка?”. Якщо дівчина відповідала, що полин, русалки зникали зі словами: “Сама ти згинь”. Якщо ж відповіддю була петрушка – русалки промовляли: “Ти моя душка” та лоскотали дівчину до смерті й затягували у воду.

Також існувало повір’я про те, що коли русалка зустрічала людину, то загадувала загадку. Якщо відповідь була правильною, русалка зникала, а якщо ні – то такого перехожого лоскотала до смерті.

За віруваннями предків, особливо небезпечними були Зелені свята для дітей, адже вважалося, що русалки могли завдати їм шкоди: перевернути в ліжечку, залоскотати, викрасти або заховати.

Для захисту дітей у колиску клали часник, шипшину, полин, берізку, татарник, кілочок осики. Також використовували такі предмети домашнього ужитку як серп, замок, ніж.

Вважалося, що русалки можуть нашкодити тим дітям, матері яких не шанують Трійцю і працюють в це свято.

На Рівненському Поліссі вважали, що саме на “Русальний тиждень” русалки відвідують рідних. 

У селах на Рівненщині на Зелені свята прикопували молоді берізки на дворі. У наших пращурів з березою асоціювались душі дівчат, які передчасно пішли з життя. Потім вони в подобі русалок на Зелені свята приходили до рідні. Дотримувалися таких традицій ті сім’ї, в яких діти померли на Трійцю. Вважали, що на тих берізках русалки приходять колихатися.

Впродовж усього “Русального тижня” жінки у молитвах згадували своїх померлих дітей, особливо тих, які не були хрещені. 

Проводи русалок, розигри

Обряд “Проводів русалок”, який виконували в останній день троїцького циклу свят, був поширений майже на всій території України. На Київщині такий обряд проводили аби пішли благодатні дощі. А на Рівненському Поліссі, щоб викликати дощі, на перший день Трійці “Водили Куста”. Цей обряд також проводили для забезпечення родючості та збільшення врожаїв.

На “Розигри” у Здолбунівському районі жінки одягалися в старий одяг, який потім одна на одній розривали.

Знищення одягу символізувало позбавлення від русалок, адже їх термін перебування на землі закінчувався. 

По закінченню “Русального тижня” русалки покидали землю і поверталися на “той світ”.

Петрівськими “Розиграми” завершувалися троїцькі обрядові дії. Саме в цей період відбувався біологічний перехід природи від весни до літа.