Коли вперше чуємо ім’я Софія Терне, то здається, наче мова піде про французьку співачку. Але ні – Софію Терне світові подарувало Рівне. Щоправда, яскраву музичну кар’єру співачка зробила в Польщі. Життя зірки музики й театру не було легким. Було різне: і арешт німецькою окупаційною владою, і робота медичною сестрою в радянській армії, і еміграція. Та крізь все своє життя Софія Терне пронесла любов до музики і прославила Рівне далеко за його межами, пише rivnenchanka.info.
Корінна рівнянка, яка мрія стали оперною дівою: становлення Софії Терне як співачки
Софія Терне народилася 3 лютого 1909 року у місті Рівне, яке тоді входило до Волинської губернії. До речі, Софія Терне – це творчий псевдонім співачки. Її справжнє ім’я – Ребекка Хайтер. Маленька Ребекка спочатку навчалась в одній із шкіл рідного міста. Для подальшого навчання майбутня зірка сцени переїхала у Львів. В цьому місті дівчина спочатку навчалась в гімназії, а згодом в Консерваторії Польського музичного товариства.
Юна Ребекка вміло опановувала сольний спів та гру на фортепіано. Рівнянка мріяла стати оперною співачкою. І це була не просто мрія – голос Ребекки ідеально для цього підходив. Дівчина відвідувала приватні заняття відомої оперної співачки сопрано Станіслави Корвін-Шимановської.
Однак рівнянці не судилось стати оперною дівою. Оперний світ XX століття міг легко дискримінувати співачку за зростом, що, власне, і сталось з Ребеккою. Майбутній зірці сказали, що її низький зріст 150 см. не підходить для оперної сцени. Амбітна і наполеглива дівчина з Рівного довго не могла з цим змиритись. Вона вдягала високі підбори і все ж йшла на вокальні заняття до Корвін-Шимановської.
Вчителі молодої співачки бачили у ній потенціал. Вони порадили дівчині взяти творчий псевдонім, який підійшов би для сцени та легко запам’ятовувався б слухачам. Дівчина дослухалась до поради наставників і згодом Ребекка Хайтер стала Софією Терне. З цим іменем рівнянка й турувала свій шлях до вершин музики й театру.
Слава та визнання в Польщі: пік популярності Софії Терне
У віці 18 років Софія Терне починає працювати у відомому варшавському театрі «Qui Pro Quo». Заклад працював у жанрі літературного кабаре. Софія Терне, яка, до слова, мала ще й акторський талант, працювала тут з 1927 до 1931 року. Співпрацювала співачка і з іншими варшавськими театрами, часто виступала «на біс» у кабаре. В 30-ті роки рівнянка активно знімалась у фільмах, які збирали повні зали міжвоєнних кінотеатрів. Софія Терне зіграла ролі в таких кінострічках: «Донька генерала Панкратова» (1934), «Паради Варшави» (1937), «Діти» (1943).
Саме в 20-30-х роках Софія Терне була на піку своєї популярності. У рівнянки було чимало контрактів з успішними фірмами грамофонного запису, серед них Columbia, Parlophon, Odeon, Syrena-Record.
За спогадами колег Терне, репертуар для талановитої співачки з Рівного готував режисер та продюсер Фредерик Яроси. Співачку та режисера пов’язували не лише творчі стосунки, але й романтичні. Фредерик Яроси придбав для Терне маленьке біле піаніно, біля якого вона виконувала свої пісні.
Здавалося б, що співоча і театральна кар’єра Софії Терне лише повинна набрати обертів, однак всі плани обриває страшне потрясіння – Друга світова війна.
Діяльність співачки в роки Другої світової війни та еміграція до Великобританії
Друга світова війна застала акторку і співачку в Польщі. У жовтні 1939 року після окупації Польщі нацистами Софію Терне була заарештовано. Про цю сторінку життя знаменитості відомостей вкрай мало. Відомо, що через місць після арешту нацисти відпустили Терне за умовою, щоб та повернулась до Рівного, а за іншими даними – до Львова. Тому Софія Терне їде в рідне місто Рівне, яке у вересні 1939 року відійшло до складу СРСР. З рідного міста акторка переїжджає до Львова. Терне влаштовується до Театру Мініатюр, в складі якого гастролює по СРСР. Довелося знаменитості приміряти і роль медичної сестри в радянській армії, а потім при армії генерала Андерса. Далі знову були театри і всі вони були підконтрольні Радянському Союзу.
Софія Терне, яка жила і працювала в Європі, не бачила свого подальшого життя в тоталітарному Радянському Союзі. Жінка приймає тверде рішення покінчити з цим і наважується виїхати в Європу. Її шлях до Італії пролягав через Іран, Близький Схід та Північну Африку. Однак рівнянка не лишається надовго в Італії і переїздить до Франції.
Влітку 1945 року, будучи в Франції, 36-річна Терне дізнається, що її давня любов Фредерик Яроси створив у Брюсселі театр «Варшавський цирульник». Співачка, не задумуючись їде до екс-коханого. Якою була зустріч Терне і Яроси в Брюсселі ми не знаємо, однак відомо, що творчі люди разом вирішили емігрувати до Великої Британії.
В Лондоні Софія Терне знову змогла віднайти себе в творчості. Вона почала виступати в театрах та культурних осередках, а також маючи чарівний голос, влаштувалась на радіо «Вільна Європа».
Однак у повоєнному Лондоні зірка Софії Терне не сяяла так яскраво, як це було до війни. Будучи в еміграції в Великій Британії артистка декілька разів приїздила в Польщу для участі в концертах і телепередачах. Співачку супроводжував її чоловік, художник родом зі Львова Станіслав Мікула. Відвідуючи Варшаву, Софія Терне жалілась, що лондонське товариство не сприймало її, як успішну актрису.
У 1986 році 77-річна співачка дала концерт з нагоди 50-річчя своєї творчості. Через рік, у 1987 році Софія Терне відійшла у вічність. Все своє майно зірка музики й театру заповіла передати притулку для акторів-ветеранів у Сколимові неподалік Варшави.
Рівнянка, яка так мріяла стати оперною дівою, була похована на одному з лондонських кладовищ. На жаль, чимало рівнян не знають про свою талановиту землячку. На честь неї в Рівному не названа жодна з вулиць чи провулків. Та все ж талант Софії Терне вічно живе в піснях та фільмах. Як то кажуть, «нашого цвіту по цілому світу».
