Людвика Любомирська (Сосновська) – польська дворянка, яка все життя кохала одного, а жила з іншим, адже батьківське слово та соціальне становище ставилися у ті часи вище почуттів, пише сайт rivnenchanka.info.
Картяр із Сосновиці
Юзеф Сосновський – шляхтич, відомий польський громадський діяч роду Сосновських, польського дворянського герба Наленч.
У свій час був заступником керівника збройних сил Великого князівства Литовського, воєводою смоленським, воєводою полоцьким, маршалком елекційного сейму в
Речі Посполитій.
Юзеф Сосновський славився тим, що був неабияким картярем. Про те, як він вправно грав у карти, знали в тодішньому аристократичному товаристві, тому й остерігалися сідати з ним до гри.
З історичних джерел відомо, що після гри з Сосновським, не один аристократ залишався без своїх статків.
Партія в карти вирішувала долю не тільки цілих маєтків, а й долю людей, на яких ставили картярі.
Як свідчать історичні джерела, у 1775 році Юзеф Сосновський, під час чергової картярської партії, обіграв каштеляна київського, власника великих маєтків на Рівненщині Станіслава Любомирського. Закладалися тоді на Шаргородський маєток, який розташовувався в районі сучасної Вінниччини.
Станіславу Любомирському дуже не хотілося віддавати програні в карти землі, тому він запропонував одружити свого сина Юзефа на доньці Сосновського – Людвиці – та віддати їм у користування програні землі.
Сосновському дуже сподобалася ця ідея, адже таким чином його донька отримувала статус графині та вихід у вищий світ.
Для всіх у містечку Сосновиця новина про одруження Людвики стала великою несподіванкою.
Проте найбільшою несподіванкою це було для самої Людвики.
Донька
Людвика Любомирська (Сосновська) була старшою донькою Юзефа Сосновського – одного з найбагатших людей Польщі.
Дівчина народилася в 1751 році. Людвика мала ще сестру.
Батько не шкодував коштів на освіту для своїх доньок.
Людвика добре знала французьку мову. З історії відомо, що вона брала участь у перекладі першої фізіократичної праці з французької мови на польську.
Навчати доньок французької мови магнат Юзеф Сосновський, за рекомендацією польського короля Станіслава Августа, запросив Тадеуша Костюшка.
У Людвики та Тадеуша зав’язався любовний роман. Правильніше сказати – продовжився, адже молоді люди знали одне одного вже давно.
Почуття
Вперше Людвика та Тадеуш побачилися у 1756 році, коли десятирічний юнак приїздив з батьками до обійстя Сосновських. Вдруге вони побачилися у Варшаві, де імпозантний красень приємної зовнішності Тадеуш Костюшко навчався у кадетському корпусі. В цей час Людвика приїхала у польську столицю на навчання в пансіонаті для дівчат пані Шмітт. Галантний кавалер Тадеуш закохав у себе Людвику та й сам закохався у неї.
Ще одна зустріч закоханих відбулася у Варшаві на королівському балу. Вже тоді серед знаті почали пліткувати про стосунки Людвики та Тадеуша.
Молода дівчина не переставала кохати Тадеуша навіть коли він поїхав на навчання у Францію.
Після повернення з навчання в Парижі Тадеуш Костюшко через брак коштів не отримав патент на офіцерську посаду. Залишившись без роботи, а також і без даху над головою (брат Тадеуша забрав родинний маєток собі), двадцятивосьмирічний молодий чоловік не знав, що робити далі.
Саме в цей час він отримав пропозицію вчителювання у домі Юзефа Сосновського. Викладав Тадеуш французьку мову, малювання та математику.
Почуття, розпалене ще у юнацькі роки, розгорілося багаттям.
Обіцяна іншому
Тадеуш Костюшко, коли дізнався, що батько хоче видати дочку заміж за багатого дворянина, освідчився Людвиці та попросив у Юзефа Сосновського руки його доньки.
Юзеф Сосновський обурився наглістю Тадеуша Костюшка, адже кавалер був бідним без роду та племені, та ще й був революціонером.
Батько Людвики вигнав Тадеуша зі свого маєтку. Проте молодий хлопець був наполегливим.
На початку жовтня 1775 року Людвика таємно втекла з батьківського маєтку аби обвінчатися з Тадеушем Костюшком. Проте молодим цей задум не вдалося реалізувати. Про їхні плани довідався Юзеф Сосновський та повернув доньку додому.
У 1776 році Людвику все ж видали заміж за князя Юзефа Любомирського, а Тадеуш Костюшко відправився до Америки, де в цей час тривала війна за незалежність.
Маючи військовий вишкіл, Тадеуш приєднався до учасників Американської революції, в ході якої було утворено незалежні штати на основі тринадцяти британських колоній.
У 1794 році Тадеуш став поводирем польського повстання.
Тадеуша Костюшка визнано національним героєм Польщі, Білорусі, Сполучених Штатів Америки, Литви. Також він є почесним громадянином Франції.
Власник Рівного
Чоловік Людвики – Юзеф Любомирський – був князем, державним, політичним і військовим діячем Речі Посполитої, який мав у власності рівненські землі (Рівне і ще три міста та сімдесят шість сіл). Статки князя оцінювалися в сім мільйонів польських злотих, а щорічний дохід становив 360 000 польських злотих на рік.
Пізніше князя Юзефа Любомирського було призначено каштеляном київським.
За часів правління князя місто Рівне було квітучим містечком.
У 1778 році князем від короля було отримано привілеї на проведення чотиримісячних ярмарків.
Розкішне життя, постійні витрати на прикрашання палацу і пишних садів поставило під загрозу банкрутства родину Любомирських.
Ситуацію вдалося вирішити Людвиці Любомирській (Сосновській).
Княгиня і Рівне
Княгиня Людвика Любомирська все життя прожила у Рівному.
У шлюбі з Юзефом Любомирським у них було троє діток: Фридерик, Генрик та донька Гелена. Двоє синів Владислав і Кароль пішли з життя ще при народженні.
Починаючи з чотирьох років, княжна Людвика більше ніколи не бачила старшого сина Генрика. Його взяла на виховання хрещена мати хлопця – Ізабелла Любомирська, яка була відомою меценаткою і колекціонеркою творів мистецтв епохи рококо. Разом з нею хлопчик багато подорожував Європою.
Княгиня Людвика Любомирська важко з цим мирилася, але розуміла, що у Варшаві хлопця чекають кращі перспективи.
Княгиня не була щасливою у шлюбі. Вона продовжувала палко кохати Тадеуша Костюшка.
Розрадою княгині було листування з матірʼю та сестрою. Частина листів збереглися донині. Саме з них можна дізнатися про тогочасний побут князівської родини.
Відомо, що до Рівного часто приїжджала матір Людвики, аби допомогти у вихованні дітей.
Також з листів відомо, що частою гостею княгині була її сестра з дітьми.
Княгиня не нехтувала обовʼязками дружини та вправно вела господарство в палаці Любомирських.
Про гостинність родини Любомирських згадується, коли в 1801 році на кілька днів в обійсті зупинявся Великий князь Костянтин. Він був вражений пишністю прийому.
Вірна одному
Княгиня Людвика Любомирська пронесла в серці любов до Тадеуша Костюшка упродовж усього життя.
Нею було написано багато листів для коханого. Відчуваючи себе причиною його нещасть, Людвика навіть зверталася до польського короля, аби той влаштував на службу до війська її давнього друга.
Одного разу Людвиці та Тадеушу довелося зустрітись. Це було у Варшаві, куди Людвика з чоловіком приїхали у справах. На одному зі світських прийомів вони випадково побачилися з Тадеушем.
Звісно, що мови про якісь подальші стосунки не було, адже кожен мав своє життя.
Приїздив Тадеуш Костюшко один раз і в Рівне.
Людвика Любомирська пережила обох чоловіків – коханого Тадеуша та істоти, що чоловіком звалася (так називала свого чоловіка сама княгиня) Юзефа Любомирського.
Доживала своїх літ княгиня у рівненському палаці Любомирських.