Одні історії успіху лунають на всю країну, а інші ніби залишаються непоміченими. Серед рівнян є ті, хто творив із великою відданістю своїй справі, але без гучних заголовків та шаленої всесвітньої слави. Такою була акторка з Рівного Алла Жуковська. Її ім’я відоме хіба що затятим театралам, хоча колеги відзначали її талант, голлівудську зовнішність та гарні театральні перспективи, пише rivnenchanka.info. Більшу частину життя вона присвятила служінню Її Величності Мельпомені у стінах рівненського драмтеатру.
Життєвий шлях акторки
Рідне місто Алли Жуковської – Ужгород. Там вона народилась у 1942 році, а до Рівного переїхала з родиною у 16 років. Майбутній акторці швидко довелося подорослішати, а про кар’єру в театрі дівчина навіть не задумувалась. Потрібно було якомога швидше знайти роботу, щоб допомогти бабусі утримувати молодшого брата. Так вона почала працювати після школи на газорозрядному заводі.
Оголошення про набір до студії при рівненському драмтеатрі Алла побачила випадково. Хоч вона і не мала фахової освіти, все одно вирішила спробувати себе в акторській діяльності, і талант дівчини помітили. Навчання театрального мистецтва вона розпочала у студії при рівненському драмтеатрі на початку 1960-х років. Невдовзі її ім’я з’явилося на афішах.
Вислів про те, що немає маленьких ролей, а є маленькі актори – дуже справедливий. Алла Жуковська продемонструвала це на власному прикладі. У її чималому акторському доробку майже немає головних ролей, але до кожної другорядної ролі жінка готувалася так, наче це була головна роль її життя. Практично всі ролі Жуковської характерні, а її героїні запам’ятовувалися глядачеві. Віщунка Знатниця у виставі “За дев’ятим порогом”, Кончетта Мелле з “До ваших послуг, удовиці”, Вельма з “Вестсайдської історії”, Катерина Марія з “Рятуйте, мене женять!” – рівненський драмтеатр дав можливість Аллі прожити десятки людських доль. Акторка зізнавалася, що кожна роль робила її внутрішній світ багатшим і глибшим, формувала духовно. Але водночас і спустошувала, бо вона пропускала крізь себе почуття кожної своєї героїні.
Спогади про Аллу Жуковську
Донька Алли Олена Сергеєва згадувала, що її мати дуже відповідально ставилася до своєї роботи в театрі. Вона завжди досконало вивчала напам’ять ролі перед дзеркалом, щоб бачити своє обличчя і відтворювати потрібні емоції. Коли Олена подорослішала, мама залучала її до репетицій: дівчинка читала репліки за інших героїв, щоб допомогти Аллі вжитися в роль.
Колеги Алли Жуковської запевняють, що в неї не було великих театральних амбіцій, але була велика мрія – зіграти Снігову королеву. Хоча вона була повною протилежністю цього казкового персонажа – щира, добра, милосердна, завжди готова прийти на поміч, не мала натяку на зіркову хворобу чи зверхність. Донька Алли припускає, що можливо, це було просто бажання мами яскравіше розкрити свій акторський потенціал, адже, як знають у світі кіно та театру, негативні персонажі для цього ідеально підходять. На жаль, Алла Олександрівна так і не спробувала себе в омріяному образі. Хоча стати королевою на сцені акторці все одно вдалося – вона зіграла мачуху Білосніжки та королеву у виставі “Тіль”.
Театральний режисер Олег Мосійчук згадує Аллу Жуковську як людину, яка мала вражаючі енциклопедичні знання про кіно, театр, мистецтво, а також була дуже яскравою особистістю. Вона все робила на повну силу, вкладаючи серце у кожну роль.
Цікаво, що у рівненському драмтеатрі Алла працювала не тільки акторкою, а й помічницею режисера. Вона глибоко розуміла театральну специфіку, що дозволило їй поєднувати у своїй діяльності дві такі важливі ролі. Не дарма колеги називали її “людиною-театром”. Олег Мосійчук зазначав, що Жуковська напрочуд гарно володіла усіма театральними професіями і могла замінити будь-кого, – акторство було справжнім покликанням жінки, хоч до того випадкового оголошення вона не могла навіть уявити себе на сцені.
У 30-ті роки ХХ століття найкращих помічників режисера навіть номінували на Оскар, і якби Алла Жуковська жила тоді, обов’язково би отримала цю нагороду. Усі колеги рівненської акторки стверджували, що вона була найкращою помічницею режисера. Ця професія передбачає, що помічник не просто передає акторам творчий задум режисера, а й бере на себе безліч підготовчих обов’язків: забезпечення своєчасного виходу акторів на сцену, зміни декорацій, світлового й звукового супроводу. Помічник режисера також стежить за дисципліною та безпекою виконання трюків, і з усім цим Жуковська справлялася блискуче.
З театром лише у серці
Алла Жуковська пішла з театру у 1998 році, але зберігала його у серці ще протягом 20 років, доки не залишила цей світ. Вона безмежно любила цю справу, віддано служила їй роками, а справжня причина її рішення залишити сцену залишилася відома лише самій Аллі. Колега акторки Наталія Гунда поділилася, що в Алли Олександрівни було дуже розвинене почуття справедливості і самоповаги. Після 1990-х років пріоритети в мистецтві змінилися, і акторка не змогла в них вписатися, бо ніколи не вміла підлаштовуватися чи догоджати.
Алла Олександрівна вийшла на пенсію у 55 років, хоча ще могла б довго працювати. Її рішення піти вразило увесь колектив, відчувалося, що у неї була образа, але на кого, чи на що — вона ніколи не говорила. Тільки зазначила, що більше ніколи до театру не прийде.