Народжувала під авіаудари: вражаюча історія харків’янки, яка переїхала до Рівного

Від початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію нашої держави пройшло три місяці. Вороги нікого не жаліють, бомблять не лише об’єкти інфраструктури, а й будинки мирних жителів. З перших днів українці здригаються від авіаударів і намагаються врятувати свої сім’ї, лишаючи рідні домівки назавжди. Далі на rivnenchanka.info.

Вагітним жінкам особливо тривожно. Вони переживають за малечу і не можуть стримати своїх сліз. Виношувати майбутнє покоління під звуки повітряних тривог та народжувати його в бомбосховищах – уже не дивина. Марина Назаренко з Харкова розповіла, як вона зустріла страшну звістку про напад росії і переїхала до родичів в Рівне.

Як зустріли 24 лютого подружжя Назаренків

Ніхто не готувався до війни, життя тривало, народжувалися щасливі діти у незалежній Україні. Ранкова звістка 24 лютого облетіла кожного нашого співвітчизника. У жилах застигла кров, а шоковий стан паралізував мозок і тіло. Найспритніші в перші ж дні зібрали необхідні речі і відправилися за кордон, рятуючи, в першу чергу, маленьких дітей.

Рівне прихистило багато родин зі східних та центральних областей. 

Марина та Олександр Назаренки зустріли війну вдвох, а переїхали до Рівного вже втрьох. Жінка перебувала на 38 тижні вагітності і чекала на народження синочка.

Чоловік пригадує, як о 5 ранку прокинувся від гучних звуків і подумав відразу про феєрверки. Дружина спала, став прислухатися і зрозумів, що відбувається. Відразу охопив страх, бо речі не зібрані і скоро народжувати.

Перші дні подружжя провело в бомбосховищі неподалік їхнього будинку. Марина пригадує, як в неї розпочалася кровотеча і її відправили в пологовий, де й зробили кесарів розтин. Ввечері почалося бомбардування. Трясло так, що зі стін сипалося. Всі негайно втікали в підвал, плакали, кричали та боялися. Маму з немовлям довго в пологовому не тримали. Вже наступного дня виписали і Марина провела зі своїм сином Мирославом та чоловіком Олександром ще п’ять днів у бомбосховищі. Постійні вибухи, тривога та невідомість стали причиною переїзду. Спочатку батьки з дитиною добралися до Львова, а звідти до Рівного, де їх зустріли родичі.

Як живуть зараз та про що мріють батьки

Марина втікала в зимових кросівках і вдалося прихопити зовсім небагато речей. Мирославу в пологовому дали памперси та суміш для годування. Сину вже два з половиною місяці. Батьки сумують за домом та мріють чимшвидше повернутися в рідні стіни. Якщо ситуація в Харкові трохи стабілізується, можливо, через місяць цю мрію Назаренки здійснять. Принаймні вони вірять в це і чекають найпершої нагоди.

Чоловік хоче повернутися до звичного життя, наскільки це можливо в теперішніх умовах. До приходу “руських визволителів” подружжя жило щасливо. Олександр працював в інтернет-магазині для кондитерів, а Марина трудилася, збираючи замовлення на складі парфумерії. 

Сусіди повідомили, що їх будинок в Харкові вцілів. Поруч відбувалися ворожі обстріли. Пара не жаліється на життя в Рівному, проте надії на повернення не втрачають.

.,.,.,.