Бісероплетіння має багатовікову історію свого існування. Намистинки бісеру використовувалися для плетіння прикрас, аксесуарів, оздоблення одягу ще в Стародавньому Єгипті, Індії та Римі. А у деяких індіанських племен Північної Америки бісер вважався священним матеріалом. У Київській Русі також дуже цінували склоробство. У той час на теренах слов’янської держави популярності набув венеціанський бісер, пише rivnenchanka.info.
Можна ще чимало говорити про історію зародження бісероплетіння, однак наша розповідь не про це. Далі ми розкажемо про талановиту майстриню з Березнівщини Діану Радчук, яка свого часу взялася за допомогою бісеру відтворювати мотиви вишиванок з різних куточків України.
«Плести бісером пробувала ще в дитинстві»
Діана Радчук (Яковчук) народилася 4 липня 2000 року в мальовничому селі Поліське, що на Березнівщині. У рідному селі здобула шкільну освіту. Розповідала, що ким тільки не мріяла бути в дитинстві: і вчителем, і перукарем, і стоматологом та навіть патологоанатомом.
І все ж пані Діана вирішила пов’язати своє життя з близькою до медицини сферою. Вона здобула вищу освіту в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем’янчука. У стінах цього навчального закладу дівчина опанувала фах фізичного терапевта та ерготерапевта.
До декретної відпустки робила різноманітні масажі, допомагаючи у такий спосіб людям відновитися почувати себе здоровішими.
А ось бісероплетінням Діана почала займатися, будучи в декретній відпустці. Хоч розповідала нам, що ще в дитинстві пробувала щось плести з бісеру, однак згодом «закинула» цю справу. Та, як виявилося, не назавжди.
Прийшов час і Діана знову повернулася до плетіння прикрас з бісеру. За її словами, спочатку вирішила щось сплести для себе. Та цей клопіткий процес неабияк затягнув, тож дівчина вирішила робити прикраси не лише для себе, а й для інших.
У соціальній мережі Instagram Діана створила сторінку, де ділилася своїми виробами та процесом їх виготовлення. На цій же сторінці дівчина також комунікувала з охочими замовити у неї ту чи іншу прикрасу.
Майстриня плела різноманітні браслети з урахуванням індивідуальних побажань кожної замовниці. Та все ж найпомітніше місце серед робіт Діани займали ґердани. Їх майстриня плела, відтворюючи мотиви вишивок з різних куточків України. Наприклад, серед робіт дівчини є прикраси за мотивами вишивок Київської області поч. XX століття, Житомирської області кін. XIX століття, Волині кін. XIX століття тощо.
Які вони – ґердани?
На своїй робочій сторінці в соціальній мережі майстриня розповіла, що таке ґердани. Це красива, шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовлена з різнокольорових намистин.
Додамо, що саме слово «ґердан» походить від кримськотатарського слова «ґерден» та означає «шия». Виготовляють ґердани з різнокольорових намистин, нанизуючи на нитяну чи волосяну основу. Зазвичай, майстрині надають перевагу геометричному або рослинному орнаментам.
Проте, як розповіла Діана Радчук, сучасні ґердани мають різноманітні варіанти узорів, з різним поєднанням кольорів, а також з надписами та навіть з тваринним орнаментом. Останні зі згаданих майстрині часто плетуть для діток.
До речі, ця прикраса має ще й інші назви. Ґердан ще часто називають плетінкою, драбинкою, силенкою, сильованкою, ланкою, ґердаником, ґердою, лучкою. Ох, і багата та різноманітна наша мова.
За словами пані Діани, ґердани доволі поширені на Волині, Галичині та Поділлі. А ось на сході України ці прикраси раніше були невідомі. Проте з плином часу ґердани почали плести майстрині з різних куточків України.
Додамо, що творчість майстрині з Березнівщини приносила не лише красу, а й користь. Під час повномасштабної російсько-української війни Діана дарувала браслет з бісеру тому, хто пожертвує будь-яку суму на допомогу нашим Збройним силам.
Творчість майстрині Діани Радчук доводить, що прикраси з бісеру – це стильно та красиво незалежно від епохи на календарі. А ґердани з вишитими українськими мотивами – це ще й своєрідний оберіг, який так близький серцю.