Міжвоєнне Рівне було невеликим провінційним містом, мешканців якого турбували абсолютно буденні проблеми. Здавалося б, мода була останнім, про що думали рівняни в ті часи. Проте старі фотографії розповідають, що модники й модниці старого Рівного мали цілком європейський вигляд. Рівнянкам хотілося бути гарними та стильними навіть тоді, коли вулиці були засипані снігом, а за вікном лютував мороз. Деякі шукали підходящий верхній одяг та взуття у місцевих магазинах, а ті, кого не задовольняв асортимент, зверталися до кравецьких майстерень, пише rivnenchanka.info. Якою у спогадах старожилів залишилася зимова мода нашого міста?
Вплив європейської моди на Рівне
Індустрія моди у Рівному до Другої світової війни крокувала в ногу з Європою, адже наше місто теж було її частиною. На ті часи припав розквіт голлівудського кінематографу, тому у рівнян з’являлися кумири, стиль яких вони намагалися наслідувати. У 1930-ті роки законодавцями моди були Фред Астер, Марлен Дітріх, Пола Негрі й навіть уродженка Рівненщини Тамара Вишневська, яка прославилася на весь світ. Панянки, переглядаючи фільми з голлівудськими зірками, не лише переглянули свої ідеали жіночої краси, а й “підгледіли”, що саме можна додати з їхніх образів у свій гардероб.
Кожен охочий містянин мав доступ до одягу, який виготовляли у європейських країнах, тому проблем зі створенням стильних образів ні в кого не було. У Волинському воєводстві в міжвоєнний період налічувалося 368 магазинів колоніальних товарів, тобто таких, де торгували товарами імпортного виробництва. А ось звернутися за послугами кравчині-модистки було не лише складно, а й дуже дорого, тому дозволити це собі могли лише найзаможніші мешканці Рівного. Проте якщо в асортименті місцевих магазинів не було бажаної речі, у жінок був ще один доступний спосіб її отримати, зробивши замовлення одягу з Європи за каталогами модних журналів.
Особливо популярними у Рівному у 1920-х – 1930-х роках були капелюшки. Що тільки не вигадували рівненські майстри, щоб задовольнити смаки вибагливих панянок і прикрасити їхні голівки взимку. Часто рівнянки, щоб відповідати останнім трендам зимової моди, замовляли капелюшки з самого Парижа. Це був невід’ємний елемент гардеробу будь-якої жінки.
Ще однією пристрастю рівнянок було хутро. Вони любили вироби з хутра так сильно, що навіть прикрашали ним міжсезонний одяг. Хутро носили у вигляді шуб, комірів, горжеток і манто. Горжеткою називали смугу хутра або невелику шкурку хутрового звіра, яку жінки носили як комір до верхнього одягу, але інколи вона слугувала прикрасою до святкових образів. Пересічні рівнянки для горжетки використовували хутро лисиці, а більш заможні – куниці, песця, норки та соболя. Трендом зимової моди Рівного 1920-х років були пальта без коміра – його замінювала горжетка. Міщанки дуже любили під час виходів у світ, у театр чи кінотеатр, прогулюватися вуличками перед початком сеансу, красуючись стильним зимовим луком з горжеткою.
Хутряні вироби можна було придбати у рівненських магазинах – місць з таким асортиментом у нашому місті було шість. А найвідомішим та найелітнішим була крамниця Вуґмейстера, що розташовувалася приблизно в районі Театральної площі. Там жінки могли потішити себе не лише новою шубкою, а й купити тканину для пошиття зимового пальта. Зазвичай це було високоякісне сукно або вовна. У верхньому одязі рівнянки віддавали перевагу темно-синім, чорним, зеленим і коричневим відтінкам.
Зимове взуття рівнян
Якщо подивитися на старі архівні світлини, можна помітити цікаву деталь: рівнянки практично не носили зимове взуття, яке звичне для багатьох із нас. Навіть коли на вулиці було сніжно та морозно, міщанки замість черевиків та чобіт обирали туфлі з ремінцем або “човники”. Єдиний більш зимовий варіант – короткі, утеплені хутром черевички. Усе це на європейський манер, але мешканки нашого міста не враховували, що зими у європейських містах та у Рівному дуже відрізнялися.