Здається, що страшні історії про торгівлю людьми – далекі від нашої повсякденної реальності. Проте трапляються вони зовсім поряд. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі чи соціального статусу. Ці історії нерідко замовчуються жертвами через почуття провини та сорому, але саме тиша дозволяє трагедії повторюватися. Мешканка Рівного також пережила страшний досвід трудового рабства. Погодилась працювати кухаркою у Польщі, а натомість місяцями терпіла зневажливе ставлення, відсутність гідної оплати та неможливість повернутися додому, пише rivnenchanka.info.
Вакансія, яка обернулася пасткою
Рівнянка, яка стала жертвою торгівлі людьми, розповіла свою болючу історію в інтерв’ю місцевим ЗМІ, але побажала залишатися анонімною. Оголошення про роботу в Польщі вона знайшла у соцмережі у 2020 році. До цього жінка вже працювала за кордоном протягом семи років, тож досвід у неї був, і вона вирішила спробувати знову. Вона відгукнулася на вакансію кухаря – два тижні спілкувалася з пані Ніною, яка розповідала їй усе про роботу. Рівнянка згадувала, що Ніна вела перемовини дуже переконливо та обіцяла гарні умови, які й підкупили жінку. Їй обіцяли 8-годинний робочий день з вихідними та 25 злотих на годину, що було дуже гарною пропозицією для кухаря. Тож рівнянка погодилася, адже перспектива виглядала привабливішою, ніж працевлаштування в Рівному.
Коли вона з іншими працівниками приїхала на місце, у них одразу забрали паспорти. Усіх це дуже насторожило, вони запитували Ніну, коли чекати документи назад, але на будь-які запитання роботодавиця реагувала дуже грубо. Коли рівнянка побачила, в яких умовах їй доведеться жити, вона вирішила, що не буде залишатися на цій роботі, але на це почула жахливі погрози їй та її родині.
Умови роботи були пекельними. Кухарі працювали щодня по 18 годин без вихідних практично за їжу. За все вони отримували штрафи, тож у результаті їм щотижня виплачували 50 злотих, яких мало вистачити на харчування.
Після роботи рівнянка поверталася у кімнату, де на 20 квадратних метрах проживало 20 людей. Крім двоярусних ліжок, які стояли впритул одне до одного, у кімнаті більше не було нічого. Пересуватися потрібно було лише боком. Жінка згадувала, що вони жили наче у полі – із зручностей був лише літній душ. За будь-які “зайві” запитання одразу виписувалися штрафи, а спілкування було у дуже зневажливій формі. У таких умовах рівнянка провела два місяці.
Як вдалося втекти
Одного дня рівнянці прийшла звістка, яка змушувала її терміново повернутися до рідного міста. Але хоч би як вона слізно не благала Ніну відпустити її, та лише грубіянила і була категорично проти її звільнення. Тоді жінці довелося вживати крайніх заходів. Син Ніни зловживав алкоголем, і рівнянці довелося його підпоїти, щоб він допоміг їй повернути вкрадений паспорт. Потім їй довелося перелазити через півтораметровий паркан навколо гуртожитку, а гроші на дорогу для рівнянки збирали всі українці, хто скільки міг.
Життя після рабства
До Рівного жінка повернулася з інших причин, тому спочатку вирішувала свої нагальні справи. Проте думки про тих людей, які залишилися на так званій роботі, її не полишали. Вона розуміла, що має їм допомогти, і за рекомендацією звернулася до представниці центру громадських ініціатив “Чайка” у Рівному, Тетяни Миколаївни. Рівнянка пригадувала, що їй тоді було соромно ділитися тим, що вона пережила, і вона сумнівалася, чи безпечно це робити. Але все ж таки одного дня зателефонувала Тетяні Миколаївні. Коли вона призначила жінці зустріч, рівнянка вагалася, чи варто туди йти. Зрештою, вона наважилася, і навіть не очікувала, що отримає від неї таку підтримку.
Рівнянка, яка пережила трудове рабство, спілкувалася і з іншою постраждалою зі Звягеля. Мешканка Житомирщини їздила туди підзаробити під час відпустки, але навіть не здогадувалася, чим для неї обернеться робота в Польщі. Жінки разом згадували цей період із болем у душі і в них обох виникало лише одне питання: чому вони терпіли це так довго?
Чи відкрили на Ніну кримінальне провадження, рівнянка не знає. Але скарг на жорстоку роботодавицю було дуже багато навіть серед рівнян. Жінка згадує, що у перші дні роботи в Польщі інші працівниці скаржилися на жахливі умови праці та життя, і розповідали, що чекають якісь гроші, щоб вирватися звідти. Жителька Рівного не могла в це повірити, адже Ніна розповідала їй зовсім інше.
Випадків фізичного насильства на “роботі” не було, лише моральні приниження, погрози та тиск. Але інші працівники розповідали, що якщо роботодавиці щось не сподобається, вона могла і чимось вдарити.
Після такого гіркого досвіду рівнянка з обережністю почала ставитися до будь-якої роботи за кордоном і відмовляє всіх знайомих їхати туди працювати. У своєму інтерв’ю вона застерігла всіх не довіряти оголошенням, які регулярно публікуються в соцмережах і виглядають дуже заманливо. Щоб вберегти себе від цього, треба завжди уважно читати ліцензії компаній, влаштовуватися на роботу в іншій країні лише офіційно, і ні в якому разі не можна віддавати документи підрядникам чи роботодавцям. Жінка сподівається, що її приклад стане для багатьох важливим уроком дотримуватися правил безпеки і не вірити в неправдоподібні обіцянки.