Поради батькам першокласників від психологині з Рівного

Щороку 1 вересня тисячі українських школярів йдуть в перший клас. Це незабутня та хвилююча подія не лише для учнів, а й для їх батьків. Для дітей – це адаптація до нового середовища, нового кола спілкування, нових правил. А для батьків – це хвилювання за свою дитину та постійні думки: як вона, чи вдалося знайти спільну мову з однолітками, чи комфортно їй в новому середовищі. Ці та інші думки рояться в головах у батьків та нерідко призводять до стресу, пише rivnenchanka.info. 

Психологиня з Рівного Катерина Габрієль поділилася порадами, як підготувати своїх дітей-першокласників до старту навчального року. Вони допоможуть полегшити батькам та дітям перехід в новий етап їх життя.

Похід у перший клас – це стрес і для батьків

Так, похід дитини в перший клас хвилююча подія не лише для неї самої, а і для батьків. Адже попереду всіх чекають зміни. Для багатьох матусь та татусів – це ще й додаткова причина для стресу. Напередодні 1 вересня психологічний стан батьків часто буває знервованим та тривожним. По-перше, вони прагнуть встигнути придбати всі необхідні речі для майбутнього школярика чи школярки: портфель, одяг, взуття, щоденник та іншу канцелярію.

По-друге, часто батьки ставлять перед дітьми завищені планки і уже перед походом в перший клас хочуть, аби та швидко та легко читала, виконувала нескладні математичні розрахунки, мала успіхи у певних спортивних секціях.

По-третє, мамусі та татусі переймаються, чи знайде їх дитина для себе друзів у класі та наскільки швидко це станеться.

Звісно, хвилювання та побоювання у кожного індивідуальні, проте ми згадали найпоширеніші з них.

Поради від рівненської психологині

Дитяча психологиня з Рівного Катерина Габрієль з розмові з «Суспільним» розповіла батькам, як підготувати донечку чи сина до першого класу, а заодно і як налаштуватися самим до нового етапу життя в родині.

Психологиня радить ще до початку навчального року поспілкуватися з дитиною про школу, а якщо можна то і відвідати навчальний заклад та познайомитися з майбутньою першою вчителькою.

Пані Катерина зазначала, що бувають ситуації, коли майбутні першокласники говорять, що вони не хочуть до школи. У такій ситуації фахівчиня радить шукати причину. Вона зазначала, що це може бути стрес або тривога щодо нового середовища. Катерина Габрієль радила батькам більш відкрито спілкуватися з майбутніми школярами, відповідати на питання, які їх хвилюють.

«Варто поспілкуватися з дитиною, щоб розвіяти її страхи. І якщо батьки якось можуть на це вплинути, наприклад, більше говорити про саму школу й пояснити, що не варто боятися нового середовища», – говорила психологиня.

Також пані Габрієль зазначала, що дитину до навчання слід не змушувати, а мотивувати й зацікавлювати. Крім цього, вона радила батькам не вимагати від своєї дитини високих показників успішності одразу після того, як та перетнула поріг школи.

«Не очікуйте всього й одразу. Тобто немає такого різкого переходу, що дитина, наприклад, гралася, а тут вона пішла в школу – і все вона лише вчиться, бере рюкзак, сидить і виконує там якісь мінімальні домашні завдання», – розповідала пані Габрієль.

Фахівчиня радила батькам першокласників не критикувати дитину, а звертати увагу на її перші успіхи. Підкреслювати, що «дивись, мовляв сьогодні у тебе це виходить краще, аніж вчора». Дитячий психолог також наголосила на тому, що за жодних обставин не можна «ламати дитину», бо це зведе нанівець будь-яку мотивацію дитини та знищить її бажання ходити до школи.

Також варто додати, що у психологічному здоров’ї дитини важливу роль відіграють батьки. Тому їх знервованість та хвилювання можуть передаватися дітям.

Психологиня Катерина Габрієль радить батькам будувати довірливі стосунки зі своїми дітьми. Тоді про якісь неприємності в школі вони дізнаватимуться не від вчителя чи керівництва навчального закладу, а від самої дитини, адже вона захоче виговоритися батькам.

У родині, де панують довірливі відносини, повага один до одного та любов значно легше долаються всі труднощі. А така подія, як похід в перший клас обертається лише приємними клопотами та легким хвилюванням. Адже хвилюватися – це цілком нормально.

....