Кожна жінка незалежно від віку, події, пори року, тощо мріє завжди мати привабливий та елегантний вигляд. Намагаючись вирізнитися серед натовпу, жінки купують оригінальний одяг та взуття, при цьому часто забуваючи, що неповторності їх образу може надати одна скромна прикраса. Але виготовлена вмілими руками майстра чи майстрині, єдина в своєму екземплярі. Саме такі прикраси надають повсякденним образам неповторності. Журналісти rivnenchanka.info зібрали для вас історії рівненських майстринь, які свого часу стали відомими на Рівненщині завдяки своїм оригінальним виробам: унікальній біжутерії, коронам для конкурсів краси, побутовим речам тощо.
Глечики, прикраси, вази від Ольги Лук’янової
Рівненська майстриня Ольга Лук’янова та її вироби стали відомими на початку 2010-х років. Жінка власноруч виготовляла глечики, панно, прикраси та авторські листівки. Вироби майстрині з Рівного ставали своєрідними оберегами для тих, хто їх купував.
З мистецтвом рукоділля рівнянка познайомилася ще в дитинстві. Любов до створення гарних речей маленькій Ользі прищепили її бабуся та матуся. Тож, уже в ранньому віці вона почала в’язти та вишивати. Мала до рукоділля хист та бажання. Фактично з нічого Ольга могла зробити щось оригінальне та гарне.
У дорослому житті дитячі захоплення Ольги Лук’янової дещо відійшли на другий план. Однак одного разу талант рукоділля таки взяв верх – жінка почала створювати чарівні горщики щастя, а ще прикраси, панно та оригінальні листівки.
А розпочалося все так: одного дня Ольга подивилася на свої кухонні керамічні горщики, які мали не надто привабливий вигляд і вирішила, що їм потрібно додати трохи барв. Своє кухонне начиння майстриня вирішила прикрасити усіма наявними у неї природними матеріалами: насінням, зерном, крупами, спеціями, шишками, каштанами, плодами тощо. Так керамічні горщики пані Ольги отримали друге дихання – вони стали яскравими та оригінальними. Заняття неабияк припало жінці до душі. Тож, наступними в черзі на декорування були вази, шкатулки, тарілі та пляшки.
В інтерв’ю для рівненських ЗМІ майстриня розповідала, що її надзвичайно дивує та захоплює різноманітність природних матеріалів, які можна використати для оздоблення предметів побуту. Наприклад, лише гарбузового насіння Ольга зібрала понад 30 видів.
Серед багатьох речей, які рівнянка навчилася створювати власними руками, головне місце в її творчості зайняли горщики. Їх майстриня прозвала горщиками щастя і пояснила, чому саме така назва. Виявилося, це аж ніяка не вигадка Ольги Лук’янової, адже в історичних матеріалах можна віднайти численні згадки про так звані ритуальні горщики. Наприклад, їжу в них готували для тяжкохворих членів родини, з надією на скоріше одужання. Або берегли такий посуд для особливих випадків, наприклад, для важливих гостей.
Майстриня вклала у свій виріб дещо іншу філософію. Її вироби стали своєрідними горщиками бажань. Тобто, якщо власник посудини хоче примножити достаток у домі – у горщику потрібно зберігати монети, купюри, щось, що асоціюється з прибутком. Якщо, наприклад, бажання власника чи власниці посуду пов’язані з поповнення в родині – у горщику щастя потрібно зберігати дитячі речі або щось, що пов’язано з дітьми.
Своє ж щастя, пані Ольга не асоціювала з грішми. Жінка розповідала, що є речі, куди важливіші, аніж кошти.
Свої вироби майстриня з Рівного представляла на Сорочинському ярмарку у 2010 році.
Корони для конкурсів краси від Світлани Галайчук
Рівненська майстриня Світлана Галайчук стала відомою завдяки тому, що почала власноруч виготовляти корони. Пані Світлана за освітою інженер-економіст і хто знає, чи зайнялася б вона виготовленням таких аксесуарів, якби не її донечки, яким вона одного разу придбала неякісні китайські корони. Придбані прикраси розвалилися в день покупки.
Тож, Світлана Галайчук вирішила самотужки виготовити стильні прикраси для свої донечок. Спочатку майстриня спробувала зробити бантики, а потім перейшла до корон. Непомітно для самої пані Світлани її захоплення переросло в професію дизайнера прикрас.
Згодом жінка почала створювати прикраси на замовлення. В інтерв’ю ЗМІ Світлана Галайчук розповідала, що спочатку детально обговорює із замовником, яким має бути майбутній виріб та для якої події, під який образ.
Окрім першопочаткового задуму для виготовлення корон та інших прикрас майстрині потрібні якісні матеріали. Для цього Світлана Галайчук використовує швецькі ножиці, круглогубці, плоскогубці, гарячий клей та, звичайно, самі деталі для прикраси. Переважно майстриня працювала з кришталем, адже цей матеріал не порівняється за якістю з пластиком – він гарно сяє та переливається.
Кожен виріб рівненської майстрині вирізнявся оригінальністю – пані Світлана не любить повторювати одну й ту ж саму річ, та й зробити це практично неможливо. Рукодільниця також не малює ескізів – вона створює прикрасу, так як відчуває.
Майстриня створила чимало корон для дитячих конкурсів краси.
Унікальна біжутерія Іванни Грицюк
Біжутерія, зроблена власними руками, давно перестала асоціюватися з відсутністю грошей та несмаком. Адже часто хендмейд прикраси від іменитих дизайнерів можуть коштувати дорожче, аніж якийсь виріб зі срібла чи золота.
Чимало унікальних жіночих прикрас із текстильних намистин за власною технологією створила рівненська майстриня Іванна Грицюк. Дівчина з дитинства на «ти» з хендмейдом. В юні роки рівнянка створювала сукні для ляльок та дитячі блокноти. За освітою Іванна економіст, за покликом душі, як розповідала сама майстриня – маркетолог, однак все ж її діяльність – це дизайн прикрас.
Ідея створювати саме прикраси народилася у Іванни в результаті багатьох експериментів та постійних пошуків чогось нового.
Перед початком виготовлення прикраси, Іванна створювала ескіз, однак часто бувало, що концепція майбутнього виробу змінювалася в процесі роботи. У своїх прикрасах майстриня поєднувала різноманітні матеріали: намистини, чеське скло, кришталь, сутажний шнур, стрічки, текстиль. Процес створення одного виробу займав від пів дня до цілого робочого дня. Все залежало від складності самої ідеї.
Найчастіше прикраси Іванни купляли дівчата для якоїсь особливої події, підбираючи під сукню. Такі вироби також слугували чудовим подарунком. Сама ж майстриня розповідала, що її покупець – це жіночна та елегантна панянка, яка шукає щось незвичне та неповторне в аксесуарах.
Дизайнерка прикрас також зізнавалася, що часто бувало складно розлучатися зі своїми виробами, однак її завжди тішила думка, що хтось стане на крихту щасливішим. Та й бажання створювати нові речі завжди брало гору.
З часом прикраси рівненської майстрині з’явилися в шоу-румах Києва, Дніпра, Львова, Одеси, Харкова та за межами України.
Прикраси та вироби з природних матеріалів від Ірини Кухар
Осока, лоза, солома, кукурудзяне листя – саме з таких матеріалів вирішила створювати різноманітні вироби майстриня зі Здолбунова Ірина Кухар. Вона майстер народного мистецтва художнього плетіння з рослинних матеріалів. Майстриня стала відомою не лише на Рівненщині, а й в інших куточках України, адже вона часто навчала інших та проводила майстер-класи.
Здолбунівчанка створює віночки, прикраси, сувеніри, вміє виготовляти личаки – поліське народне взуття.
Особливої уваги заслуговують ексклюзивні жіночі прикраси від Ірини Кухар. Майстриня сама розробила дизайн квітки з кукурудзяного листя. Такі квіти жінка виготовляє, як прикрасу для волосся у стилі 30-х років XX століття. Окрім прикрас для волосся здолбунівчанка виготовляла браслети та оздоби на пояски. Її вироби користувалися попитом серед дівчат-модниць та учасниць художніх колективів.
Оригінальні речі з природних матеріалів від Ірини Кухар можна було придбати на фестивалях та ярмарках, у спеціалізованих крамницях або, безпосередньо, замовити у майстрині.
