На ринку праці доволі часто можна було зустріти гендерні стереотипи. Мовляв, є «суто чоловічі» та «жіночі» професії. Однак поділ на чоловічі та жіночі професії неправильний. Адже жінки чудово можуть справлятися з обов’язками, наприклад, рятувальників, пілотів, водіїв, а чоловіки з обов’язками продавця, секретаря тощо. Розвінчала міф про те, що пасічництво не є суто чоловічою професією жителька села Суйми, що на Здолбунівщині, Марія Лайтарук. До своєї роботи бджолярка підійшла з любов’ю, адже бджілки-трудівниці відчувають все: лукавство, байдужість та навіть страх пасічника, пише rivnenchanka.info.
Як з’явилася ідея зайнятися бджільництвом
Перші вулики та території свого обійстя чоловік Марії Лайтарук Юрій поставив у 2014 році. Пані Марія пригадувала, що спочатку аж ніяк не хотіла, аби у них з’явилися бджоли, адже боялася цих комах з дитинства. Однак чоловік таки наполіг на своїй ідеї, тож Марія погодилася.
Певний час головним бджолярем у їх родині був чоловік Юрій, а Марія лише допомагала йому.
«У 2015 році я вперше взяла в руки стамеску, димаря і зрозуміла, що таке бджоли, коли потримала в руках рамку з ними. Так розпочалася моя пора пасічникування з декількох сімей», – розповідала жінка.
З часом чоловік Марії віддалився від пасічникарства, тож цю справу жінці довелося повністю перейняти на себе. Зізнавалася, що за короткий час пасічникування встигла полюбити бджіл. Та й, за словами бджолярки, їй завжди хотілося мати власну справу та власний капітал. І в цьому їй допомогли бджілки-трудівниці.
Тонкощі професії пані Марія зі Здолбунівщини переймала в знаних пасічників з України, а також черпала потрібну інформацію з книжок про бджільництво.
Пригадувала, як одного разу на 8 березня отримала досить несподіваний подарунок – костюм пасічника та книгу про бджільництво. Книжку прочитала на одному подиху – настільки цікавою виявилася для жінки інформація про розведення бджіл та медозбір.
Однак одних лише наукових знань у цій справі замало, розповідала пані Марія. До бджіл потрібно підходити з душею і по-справжньому любити свою роботу. Адже, за словами пасічниці, бджоли відчувають, як до них ставляться.
У 2021 році у Марії Лайтарук налічувалося уже 50 бджолосімей. Жінка жартувала, що її родина з любителів поволі перетворилася на професіоналів з бджільництва. Частину вуликів пасічниця тримала в лісі. Завдяки цьому щороку отримувала екологічно чистий мед, адже поряд ні одного поля обробленого хімікатами.
Мед жительки Здолбунівщини активно почали купляти люди. Звичайно, монетизація свого захоплення не могла не тішити жінку. Марія зізнавалася, що заробітку цілком вистачало на родину. У сім’ї відпала потреба їздити за кордон на заробітки, як це робили їх односельці.
Безсумнівно, бджільництво – це фізично доволі важка справа. Тож, наприклад, переносити вулики пані Марії допомагали сини та чоловік. А от все інше: качати мед, вощити рамки Марія виконувала самостійно.
Бджолина терапія та виготовлення свічок
Не медом єдиним займалася Марія Лайтарук. З часом жителька Здолбунівщини почала займатися також і апітерапією – лікуванням та профілактикою за допомогою бджіл та бджолиних продуктів.
Для цього жінка пройшла спеціальні курси. Із бджолиного підмору та прополісу почала виготовляти спеціальні настоянки. Найперше, як то кажуть, спробувала їх «на собі», а згодом і родина пасічниці почала приймати настоянки з бджолиного підмору. За словами Марії, її діти майже забули, що таке застуди. Також на сеанси бджолотерапії до родини Лайтаруків почали приходити родичі та знайомі.
До всього Марія Лайтарук ще й має мистецький хист – із бджолиного воску жінка виготовляла свічки. Матеріал для своїх виробів брала з вибракуваних стільників, які були непридатні для використання. Свічки пасічниця виготовляла в спеціальних силіконових формах.
Тож, якщо у когось ще були переконання, що бджільництво – це суто чоловіча професія, Марія Лайтарук зі Здолбунівщини своїм прикладом довела, що вони помилкові. Доглядати за бджолами та збирати мед під силу також і жінці.
